5 лютого 1928 року: Адольф Віндаус і наукові основи синтезу вітаміну D

5 лютого 1928 року пов’язують з ключовим етапом у формуванні наукового розуміння вітаміну D — саме в цей період були завершені та опубліковані роботи німецького хіміка Адольфа Отто Райнхольда Віндауса, які заклали біохімічні основи синтезу та ендогенного утворення вітаміну D. Його дослідження стеролів стали переломним моментом у профілактиці рахіту та розвитку ендокринології.

На початку ХХ століття рахіт залишався серйозною проблемою дитячого здоров’я. Клінічно було доведено, що сонячне світло та риб’ячий жир мають антирахітичний ефект, однак механізм цієї дії залишався невідомим. Пошук молекулярної природи «антирахітичного фактора» став одним із ключових напрямів біохімічних досліджень того часу.

Адольф Віндаус спеціалізувався на вивченні стероїдних сполук, зокрема холестерину та споріднених стеролів. У серії робіт 1920-х років він довів, що:

• Ергостерол, поширений у рослинах і грибах, після ультрафіолетового опромінення набуває вираженої антирахітичної активності (пізніше ідентифікований як вітамін D₂).
• 7-дегідрохолестерин, який міститься у шкірі людини, є провітаміном і під дією УФ-випромінювання перетворюється на холекальциферол (вітамін D₃).

Ці результати фактично означали лабораторний синтез біологічно активної форми вітаміну D з його попередників, що стало фундаментом для подальшого промислового виробництва.

1928 рік як переломний момент

У 1928 році було підсумовано експериментальні докази того, що:

• вітамін D може утворюватися ендогенно
• ключовим тригером є ультрафіолетове випромінювання
• вітамін D не є класичним нутрієнтом, а гормоноподібною сполукою

Саме цього року Адольф Віндаус отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження будови стеролів та їх зв’язку з вітамінами, що офіційно закріпило його внесок у відкриття механізмів синтезу вітаміну D.

У науковому розумінні роботи Віндауса не були одноетапним хімічним синтезом готової молекули вітаміну D у чистому вигляді. Йдеться про:

• встановлення провітамінів D
• доведення фотохімічної трансформації
• експериментальне підтвердження антирахітичної активності отриманих сполук

Саме ці дослідження створили основу для сучасних фармацевтичних технологій синтезу та фортифікації.

Значення для сучасної медицини

Роботи Адольфа Віндауса:

• заклали основу профілактики рахіту
• сформували сучасні уявлення про метаболізм вітаміну D
• стали відправною точкою для дослідження його ролі в імунології, кардіології, ендокринології та метаболічній медицині

Вітамін D сьогодні розглядається як ендокринний регулятор, а не лише як вітамін у класичному розумінні.

ДЖЕРЕЛО: NobelPrize.org, Journal of Nutrition, Journal of Cellular Biochemistry, Endocrine Reviews

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.