Нове дослідження висвітлює вплив порушень сну на COVID-19 та довготривалий COVID

10 липня 2024 р. У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі eClinicalMedicine, вчені досліджували вплив попередніх порушень сну на сприйнятливість, важкість і довготривалі наслідки коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19). Дослідження показало, що попередні порушення сну підвищують ризик сприйнятливості до COVID-19, а також госпіталізації, смертності та довготривалого COVID, причому вікові та статеві фактори відіграють важливу роль.

Передумови

Пандемія COVID-19 спричинила значну глобальну захворюваність та смертність, причому довготривалий COVID став основною проблемою, яка зачіпає щонайменше 65 мільйонів людей у всьому світі. Довготривалий COVID охоплює низку симптомів та нових захворювань, створюючи постійні проблеми для здоров’я та економіки. Порушення сну, такі як безсоння та обструктивне апное сну (OSA), були поширені під час пандемії, впливаючи на 40,49% світового населення. Ці порушення пов'язані з імунною недостатністю та запаленням, що посилює вплив COVID-19.

Перегляньте запис:

Мета дослідження

Попередні дослідження показали, що OSA підвищує важкість та смертність від COVID-19, проте роль інших порушень сну у довготривалому COVID залишається менш дослідженою. Існують суперечливі дані щодо зв'язку між порушеннями сну та довготривалим COVID, причому деякі дослідження вказують на позитивну асоціацію між OSA та безсонням, тоді як інші не знаходять значущого зв’язку. Тому необхідні комплексні дослідження для розуміння цих зв’язків та ефективного розв'язання проблеми довготривалого COVID. Мета даного метааналізу — дослідити вплив попередніх порушень сну на результати COVID-19.

Про дослідження

До аналізу було включено 48 відповідних обсерваційних досліджень з 8 664 026 учасниками з баз даних Web of Science, PubMed та Embase. Дослідження стосувалися сприйнятливості до COVID-19 (22 дослідження), госпіталізації (12), смертності (16) та довготривалого COVID (11). Були виключені випадкові звіти, короткі повідомлення, листи, огляди та препринти. Більшість досліджень були проведені у Сполучених Штатах Америки, і до 72% учасників були чоловіками. Дослідження зосереджувалися на чотирьох порушеннях сну: OSA, безсоння, ненормальна тривалість сну та нічна зміна. Два дослідники вилучили та оцінили дані. Вони зібрали основну інформацію (автор, рік, дизайн дослідження, регіон, розмір вибірки, вік, стать), типи порушень сну та результати COVID-19. Коефіцієнти шансів (OR) були розраховані з наявних даних або інших відношень, якщо це було необхідно. Якість оцінювалась за допомогою агентства з дослідження та якості охорони здоров'я для поперечних досліджень та шкали Ньюкасла-Оттави для когортних/контрольних досліджень. Статистичні методи включали об'єднані OR, оцінку гетерогенності, субгруповий аналіз, аналіз чутливості, тест Еггера та метод тримування та заповнення для оцінки упередженості публікацій.

Результати та обговорення

Учасники з попередніми порушеннями сну були більш сприйнятливі до COVID-19 (OR = 1,12). Конкретні порушення, такі як OSA, ненормальна тривалість сну та нічна зміна також підвищували ймовірність виникнення COVID-19. Більша сприйнятливість була виявлена в країнах з низьким і середнім рівнем доходу порівняно з країнами з високим рівнем доходу та в дослідженнях з неадаптованими OR. Молодші особи з порушеннями сну показали підвищену сприйнятливість (OR = 1,20), тоді як у старших осіб цього не спостерігалося. Крім того, пацієнти з попередніми порушеннями сну мали вищий ризик госпіталізації з COVID-19 (OR = 1,25), причому всі порушення сну, крім безсоння, сприяли цьому підвищеному ризику. Асоціація була сильнішою у пацієнтів молодше 60 років. Попередні порушення сну також підвищували ризик смертності від COVID-19 (OR = 1,45), переважно через OSA. Цей ризик був вищим у старших пацієнтів та чоловіків. Діабет був значним джерелом гетерогенності, зі сильнішою асоціацією між порушеннями сну та смертністю від COVID-19 у діабетиків порівняно з загальною популяцією. Крім того, попередні порушення сну значно підвищували ризик розвитку довготривалого COVID (OR = 1,36). Асоціація була сильнішою для довготривалого COVID, визначеного як симптоми, що тривають ≥3 місяців порівняно з ≥1 місяцем. Субгруповий аналіз підтвердив, що OSA підвищує ризик довготривалого COVID в обох визначеннях (3 місяці: OR = 1,75, 1 місяць: OR = 1,12). Тому OSA може бути потенційним фактором ризику довготривалого COVID, але необхідні подальші дослідження для підтвердження цих висновків. Асиметричні лійкові графіки вказали на можливу упередженість публікацій щодо сприйнятливості до COVID-19, госпіталізації та смертності. Субгрупові та аналізи чутливості співпали з основними висновками, підтверджуючи надійність дослідження.

Висновок

У висновку, порушення сну, зокрема OSA, значно підвищують ризики сприйнятливості до COVID-19, госпіталізації, смерті та довготривалого COVID, причому ці ефекти залежать від віку та статі. Тому дослідження закликає медичних працівників до раннього обстеження та своєчасного втручання для пацієнтів з порушеннями сну, щоб зменшити негайний та довготривалий вплив COVID-19.

ДЖЕРЕЛО: https://www.news-medical.net

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.