Стеатоз підшлункової залози не асоціюється з порушенням секреції інсуліну в осіб із цукровим діабетом

Накопичення жиру в підшлунковій залозі часто розглядають як можливий фактор порушення функції β-клітин та розвитку цукрового діабету. Однак нове дослідження показало, що стеатоз підшлункової залози сам по собі не асоціюється зі зниженням секреції інсуліну у людей із діабетом.

У дослідженні взяли участь 170 пацієнтів із цукровим діабетом. Кількість жиру в підшлунковій залозі та печінці оцінювали за допомогою магнітно-резонансної томографії. Паралельно визначали показники секреції інсуліну та інсулінорезистентності.

Основні результати

Кількість жиру в підшлунковій залозі не корелювала з показниками секреції інсуліну, зокрема з функцією β-клітин та відповіддю C-пептиду після стимуляції. Натомість у жінок більша жирова інфільтрація підшлункової залози була пов’язана з деякими показниками інсулінорезистентності натще. Проте цей зв’язок був відносно слабким.

Жирова інфільтрація підшлункової залози, і стеатоз печінки були пов’язані з вищим індексом маси тіла. Водночас кількість жиру в цих двох органах між собою практично не корелювала, що свідчить про можливі відмінності в механізмах їхнього накопичення.

Перегляньте запис:

Значно вираженіші метаболічні зв’язки спостерігали при стеатозі печінки. Він асоціювався з вищими показниками інсулінорезистентності, змінами функції β-клітин, співвідношенням проінсуліну до C-пептиду та рівнем глюкагону навіть після врахування інших факторів.

Пацієнти зі стеатозом підшлункової залози без жирової хвороби печінки мали нижчі рівні C-пептиду натще, інсулінорезистентності, глюкагону та тригліцеридів порівняно з учасниками, які мали стеатоз печінки без вираженого накопичення жиру в підшлунковій залозі. Крім того, кількість жиру в підшлунковій залозі суттєво не відрізнялася між різними метаболічними підтипами цукрового діабету.

Практичне значення

Отримані результати ставлять під сумнів припущення, що саме накопичення жиру в підшлунковій залозі безпосередньо порушує роботу β-клітин і секрецію інсуліну. Натомість стеатоз підшлункової залози, ймовірно, значною мірою відображає загальне ожиріння та накопичення жирової тканини, тоді як стеатоз печінки має тісніший зв’язок із системною інсулінорезистентністю та метаболічною дисфункцією.

Водночас дослідження має спостережний характер, тому не дозволяє остаточно встановити причинно-наслідкові зв’язки. Крім того, жир у підшлунковій залозі оцінювали за допомогою МРТ як непрямий показник стеатозу, а не за гістологічним дослідженням тканини.

Таким чином, стеатоз підшлункової залози у пацієнтів із цукровим діабетом був більше пов’язаний з ожирінням, ніж із порушенням секреції інсуліну або функції β-клітин. Натомість жирова інфільтрація печінки продемонструвала значно чіткіший зв’язок із метаболічними порушеннями.

Перегляньте запис:

ДЖЕРЕЛО: Pubmed

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.