Поширені препарати для контролю артеріального тиску можуть бути пов’язані з погіршенням функції нирок при цукровому діабеті 2 типу
Дата публікації: 11.06.2026
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: хронічна хвороба нирок, блокатори кальцієвих каналів, артеріальна гіпертензія, діабетична хвороба нирок, функція нирок, нефропротекція, цукровий діабет 2 типу, інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2, інгібітори ренін-ангіотензинової системи
Нове дослідження, представлене на 63-му Конгресі Європейської асоціації нирок (ERA), свідчить про можливий зв’язок між застосуванням дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів (ДБКК) та підвищеним ризиком погіршення функції нирок у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною хворобою нирок.
Дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів широко використовуються для лікування артеріальної гіпертензії та нерідко призначаються як терапія другої лінії. Однак результати нового аналізу свідчать, що навіть на фоні сучасної нефропротективної терапії їх застосування може асоціюватися з менш сприятливими нирковими наслідками.
У дослідженні проаналізували дані 31 031 дорослого пацієнта з цукровим діабетом 2 типу за період 2016–2021 років. Усі учасники отримували стандартну терапію із застосуванням інгібіторів ренін-ангіотензинової системи та інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера 2. Серед них 39,2% додатково приймали дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, тоді як решта отримували інші антигіпертензивні препарати.
Після корекції клінічних та демографічних відмінностей було встановлено, що використання дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів асоціювалося з підвищенням ризику серйозних несприятливих ниркових подій на 33%. До таких подій відносили зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації більш ніж на 40% або розвиток термінальної стадії ниркової недостатності, що потребує діалізу чи трансплантації.
Дослідники припускають, що можливий механізм пов’язаний із впливом цих препаратів на кровообіг у нирках. Вважається, що вони можуть переважно розширювати судини, які приносять кров до клубочків, не забезпечуючи аналогічного ефекту на судини, що відводять кров, унаслідок чого внутрішньоклубочковий тиск може підвищуватися та сприяти подальшому ушкодженню ниркової тканини.
Водночас автори наголошують, що дослідження має спостережний характер і не доводить причинно-наслідкового зв’язку. Отримані результати потребують підтвердження у проспективних дослідженнях та рандомізованих клінічних випробуваннях.
Попри це, враховуючи широке використання дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів у пацієнтів із цукровим діабетом та хронічною хворобою нирок, отримані дані можуть мати важливе клінічне значення та спонукати до подальшого вивчення оптимальних стратегій контролю артеріального тиску в цій категорії хворих.
ДЖЕРЕЛО: medicalxpress
На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу
Вплив тривалості грудного вигодовування на ...
Втрата солі та рідини може стимулювати рег ...
Проблеми вагітності жінок із хронічними за ...
Нутрицевтики у комплексному лікуванні випа ...
Як дешевий препарат із 100-річною історією ...
Вчені з'ясували, як шлях метаболізму вітам ...

