Дані FDA свідчать про різні ризики, пов’язані з препаратами GLP-1

Сучасні дані фармаконагляду свідчать, що агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) мають неоднорідні профілі побічних ефектів, які залежать як від конкретного препарату, так і від клінічного показання. Результати великого ретроспективного аналізу бази FDA (FAERS) підкреслюють необхідність індивідуалізованого підходу до призначення цієї групи препаратів.

З огляду на стрімке зростання використання GLP-1 як у лікуванні цукрового діабету 2 типу, так і в терапії ожиріння, постмаркетинговий нагляд стає ключовим інструментом для виявлення рідкісних або відстрочених побічних ефектів, які не завжди фіксуються в рандомізованих клінічних дослідженнях.

У межах аналізу було оцінено дані FAERS за період 2012–2025 років із включенням 137 451 випадку, пов’язаного з використанням GLP-1. Найчастіші показання:

• цукровий діабет 2 типу — 42 570 випадків;
• контроль маси тіла/ожиріння — 12 311 випадів.

Порівняння проводили:

• між GLP-1 та іншими класами (інгібітори DPP-4, інгібітори SGLT2);
• між різними показаннями;
• між окремими препаратами GLP-1.

Сигнали безпеки визначалися за допомогою аналізу непропорційності (ROR).

Загальні побічні ефекти

Порівняно з іншими антигіперглікемічними препаратами, GLP-1 асоціювалися з підвищеним ризиком:

• шкірних і підшкірних захворювань (ROR 37,24);
• метеоризму, здуття (ROR 4,81);
• абдомінального болю (ROR 2,37);
• алопеції (ROR 2,40);
• порушень смаку (ROR 4,83);
• розладів харчування (ROR 2,61);
• суїцидальної та самоушкоджувальної поведінки (ROR 2,68).

Шлунково-кишкові симптоми залишаються найбільш типовими для всієї групи препаратів.

Особливості при цукровому діабеті 2 типу

У пацієнтів із ЦД2 застосування GLP-1 було пов’язане з:

• ретинопатією (ROR 19,73);
• шкірними ураженнями (ROR 19,75);
• новоутвореннями підшлункової залози (ROR 4,05);
• втратою слуху (ROR 5,45);
• катарактою (ROR 4,43).

Особливості при ожирінні

У пацієнтів, які отримували GLP-1 для контролю маси тіла, частіше реєструвалися:

• порушення харчової поведінки (ROR 3,08);
• сенсорні порушення (ROR 6,28);
• панічні атаки (ROR 4,63);
• суїцидальна поведінка (ROR 4,64);
• депресивні розлади (ROR 2,79);
• імуноасоційовані стани (ROR 3,13).

У жінок додатково відзначалися:

• порушення менструального циклу;
• кісти яєчників;
• кровотечі з репродуктивної системи.

Відмінності між окремими препаратами

Аналіз показав, що навіть у межах одного класу існують суттєві відмінності:

• семаглутид — частіше асоціювався з гастроінтестинальними та психіатричними подіями;
• дулаглутид та ексенатид — з більшою частотою госпіталізацій і летальних випадків;
• ліраглутид та ексенатид — з більшою кількістю повідомлень про новоутворення.

Це підкреслює, що GLP-1 не є однорідною групою з точки зору безпеки.

Клінічні висновки

Отримані дані мають важливе практичне значення:

• необхідний ретельний моніторинг побічних ефектів, особливо з боку ШКТ і психічного стану;
• слід враховувати показання до призначення (ЦД2 vs ожиріння), оскільки профіль ризиків відрізняється;
• вибір препарату має базуватися на індивідуальному профілі пацієнта.

Автори наголошують, що в умовах масового застосування GLP-1 клініцисти повинні бути особливо уважними до потенційних довгострокових ефектів.

Інтерпретація результатів має враховувати обмеження бази FAERS:

• неповнота звітів;
• можливе упередження у повідомленнях;
• відсутність детальних клінічних даних;
• неможливість встановлення причинно-наслідкового зв’язку.

Агоністи GLP-1 демонструють складний і варіабельний профіль безпеки, який залежить від показань і конкретного препарату. У сучасній практиці їх використання потребує зваженого підходу, регулярного моніторингу та подальших досліджень для уточнення довгострокових ризиків.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.