Ведення цукрового діабету 2 типу у 2026 році: консенсус ADA та EASD

Сучасний підхід до цукрового діабету 2 типу виходить далеко за межі контролю рівня глюкози. Основною метою лікування стає комплексне зниження ризику серцево-судинних і ниркових ускладнень, контроль маси тіла, профілактика ураження печінки, підтримання фізичної функції та якості життя. Оновлені рекомендації ґрунтуються на доказах, опублікованих після попереднього перегляду 2022 року, та передбачають більш раннє й активне використання терапії, що забезпечує не лише цукрознижувальний ефект, а й захист серця та нирок.

Основні зміни

Одним із ключових принципів залишається індивідуалізація цілей лікування. Для більшості дорослих із достатньою очікуваною тривалістю життя орієнтовною ціллю HbA1c є 6,5–7,0%, однак вона може бути як нижчою, так і вищою залежно від віку, супутніх захворювань, ризику гіпоглікемії та загального стану пацієнта.

Для артеріального тиску загальною ціллю є менше 130/80 мм рт. ст.. У пацієнтів із високим серцево-судинним або нирковим ризиком може розглядатися більш інтенсивний контроль із систолічним тиском нижче 120 мм рт. ст., якщо це добре переноситься.

Важливий акцент зроблено на контролі маси тіла. У пацієнтів із надмірною масою тіла або ожирінням рекомендують прагнути до клінічно значущого та стійкого схуднення. Зниження маси тіла на 10% і більше може суттєво покращувати перебіг діабету, а в окремих пацієнтів — сприяти його ремісії. Найбільша ймовірність ремісії спостерігається при коротшій тривалості діабету, молодшому віці, збереженій функції β-клітин і значному стійкому зниженні маси тіла. Основою лікування залишаються здорове харчування, фізична активність, достатній сон та відмова від тютюну.

Немає єдиного оптимального співвідношення білків, жирів і вуглеводів для всіх пацієнтів. Раціон слід адаптувати до індивідуальних потреб і можливостей. Найбільш послідовні докази довгострокової користі має середземноморський тип харчування, особливо у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Натомість рутинне використання дієтичних добавок для покращення глікемічного контролю не рекомендується, оскільки переконливих доказів їхньої ефективності недостатньо.

Окремо підкреслюється важливість фізичної активності протягом усього дня. Найбільший ефект щодо HbA1c спостерігається при поєднанні аеробних і силових навантажень.

Також доцільно регулярно переривати тривале сидіння короткими періодами ходьби або легкої активності. Силові вправи особливо важливі при активному зниженні маси тіла, оскільки допомагають зберігати м’язову масу та фізичну функцію.

Суттєво змінився підхід до вибору медикаментозної терапії. Традиційна стратегія, коли препарати поступово додавали лише при погіршенні глікемії, поступається проактивному підходу.

У багатьох пацієнтів уже на ранньому етапі, потенційно від моменту встановлення діагнозу, слід розглядати застосування:

• інгібіторів SGLT2;
• терапії на основі GLP-1;
• або їх комбінації у пацієнтів із високим ризиком.

Їхнє призначення має визначатися не лише рівнем HbA1c, а й наявністю серцево-судинних захворювань, серцевої недостатності, хронічної хвороби нирок, ожиріння та інших супутніх станів. Особливо важливо, що серцево-судинна та ниркова користь цих класів препаратів не залежить від попереднього застосування метформіну.

Тому у пацієнтів із установленими серцево-судинними захворюваннями, серцевою недостатністю або хронічною хворобою нирок органопротекторну терапію слід розглядати незалежно від того, чи приймає пацієнт метформін і чи досягнуто цільового HbA1c.

Метформін залишається важливим препаратом завдяки ефективності, невисокому ризику гіпоглікемії, доступності та тривалому досвіду застосування. Водночас він більше не розглядається як обов’язкова єдина стартова терапія для всіх пацієнтів. При його тривалому застосуванні слід пам’ятати про можливе зниження рівня вітаміну B12, особливо за наявності нейропатії. При значному зниженні функції нирок застосування метформіну обмежується.

У пацієнтів із серцевою недостатністю особливо важливими залишаються інгібітори SGLT2, які зменшують ризик госпіталізацій через серцеву недостатність та серцево-судинної смерті. Для деяких пацієнтів із серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду, ожирінням і цукровим діабетом додаткову користь можуть забезпечувати препарати на основі GLP-1.

При хронічній хворобі нирок інгібітори SGLT2 рекомендують як основу органопротекторної терапії для сповільнення прогресування ниркової недостатності та зниження ризику серцевої недостатності. До них, залежно від клінічної ситуації, можуть додаватися терапія на основі GLP-1 та нестероїдні антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів, особливо за наявності альбумінурії.

У пацієнтів, які одночасно мають серцево-судинне захворювання, хронічну хворобу нирок і серцеву недостатність, рекомендується розглядати ранню комбіновану терапію.

Значно більше уваги приділяється також метаболічно-асоційованій стеатотичній хворобі печінки. У таких пацієнтів першочерговою метою залишається зниження маси тіла та зміна способу життя, а медикаментозну терапію слід підбирати з урахуванням доказів щодо впливу на печінку. Для пацієнтів із декомпенсованим цирозом перевагу в контролі глікемії віддають інсуліну через обмежені дані щодо безпеки інших засобів.

Метаболічна хірургія також розглядається як один із варіантів лікування цукрового діабету 2 типу в пацієнтів з ожирінням. Її можна розглядати при ІМТ ≥30 кг/м², а особливо рекомендується обговорювати при ІМТ ≥35 кг/м², якщо пацієнт є відповідним кандидатом для операції.

Метаболічна хірургія може забезпечувати значне та тривале зниження маси тіла і підвищувати ймовірність ремісії діабету, однак потребує довготривалого медичного, нутритивного та психологічного спостереження.

Практичне значення

Головна зміна сучасного підходу полягає в переході від стратегії «лікувати високий цукор» до комплексного ведення людини з цукровим діабетом 2 типу.

Терапія повинна одночасно враховувати:

• контроль глікемії;
• масу тіла;
• артеріальний тиск і ліпіди;
• серцево-судинний ризик;
• функцію нирок;
• стан печінки;
• фізичну активність і м’язову масу;
• психологічне здоров’я;
• ризик гіпоглікемії;
• індивідуальні пріоритети та можливості пацієнта.

Перегляньте запис:

Особливого значення набуває раннє призначення терапії з доведеною органопротекторною дією, а не очікування значного погіршення HbA1c або розвитку ускладнень.

Пацієнтам також необхідно регулярно проводити оцінку очей, стоп і функції нирок, контролювати серцево-судинні симптоми та за показаннями проводити скринінг серцевої недостатності, стеатотичної хвороби печінки та психологічних проблем.

Таким чином, сучасне лікування цукрового діабету 2 типу стає раннім, багатофакторним і персоналізованим, із пріоритетом не лише нормалізації глюкози, а й попередження серцево-судинних, ниркових та інших довгострокових ускладнень.

ДЖЕРЕЛО: pubmed

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.