День здорового харчування і відмови від надмірностей у їжі: роль лікаря у формуванні харчової грамотності та профілактиці розладів харчової поведінки

2 червня у світі привертається увага до двох важливих тем: здорового харчування як основи профілактики неінфекційних захворювань (НІЗ) та необхідності раннього виявлення і підтримки людей з розладами харчової поведінки. Для медичних працівників це день не лише фокусування на нутриціології, а й нагадування про комплексний підхід до пацієнта — з урахуванням як фізичних, так і психоемоційних аспектів харчової поведінки. Цей день нагадує про важливу роль збалансованого харчування у формуванні здорового способу життя та профілактиці неінфекційних захворювань (НІЗ). Саме лікарі мають бути провідниками доказових знань про харчову поведінку, що дозволяє мінімізувати ризики розвитку серцево-судинних хвороб, цукрового діабету 2 типу, ожиріння, деяких форм раку та інших хронічних станів.

Глобальний контекст і актуальність

Нездорове харчування та гіподинамія залишаються провідними модифікованими факторами ризику для здоров’я населення. Поширення оброблених продуктів, міське середовище з обмеженим доступом до свіжих продуктів, швидкий темп життя — усе це призводить до зростання споживання енергетично щільної їжі з надлишком жирів, вільних цукрів і натрію при одночасному дефіциті харчових волокон, вітамінів та мікроелементів.

Раціональне харчування як ключовий фактор профілактики неінфекційних захворювань: фокус для практикуючого лікаря

Раціональне харчування не є тимчасовою дієтою, а сталою практикою, яка враховує індивідуальні потреби, вік, стать, рівень фізичної активності, соціокультурний контекст і наявні захворювання. Проте загальні орієнтири залишаються актуальними для всіх груп населення:

• Споживання щонайменше 400 г овочів і фруктів на день (близько п’яти порцій).
• Обмеження вільних цукрів до менш ніж 10% добового енергоспоживання (ідеально — менше 5%).
• Зменшення загального вмісту жирів до менш ніж 30% добової енергії з акцентом на ненасичені жири.
• Зниження споживання насичених жирів до <10%, трансжирів — до <1% від загального енергоспоживання.
• Добове споживання солі — не більше 5 г (перевага йодованій солі).
• Баланс між спожитою та витраченою енергією.

Особливості харчування в різні періоди життя

Раціональні харчові звички формуються з раннього дитинства. Грудне вигодовування у перші 6 місяців життя — це не лише найкращий старт для розвитку, а й потужний фактор довготривалої профілактики НІЗ. Введення прикорму з 6 місяців має базуватися на різноманітних, поживних, безпечних продуктах без додавання солі та цукру.

У дорослих пацієнтів медичне консультування щодо харчування повинно враховувати не лише наявність надлишкової маси тіла, а й приховані ризики, як-от абдомінальне ожиріння, гіпертензія, гіперглікемія або дисліпідемія.

Практичні поради для клінічної практики

У щоденній роботі лікаря важливо інтегрувати питання харчування в кожну консультацію, особливо для пацієнтів із факторами ризику НІЗ. Варто звертати увагу на:

• Просту візуалізацію порцій: половина тарілки — овочі, чверть — білкові продукти, чверть — складні вуглеводи.
• Підтримку поступових змін: зменшення цукру в напоях, заміна смаження на запікання або варіння.
• Заохочення домашнього приготування їжі: це зменшує ризик прихованого натрію, цукрів і трансжирів.
• Регулярність прийомів їжі та контроль порцій: запобігає переїданню і коливанням рівня глюкози в крові.
• Підтримку здорових звичок у сім’ї: харчова поведінка дітей формується під впливом батьків.

Всесвітній день дій щодо розладів харчової поведінки покликаний привернути увагу до таких порушень, як нервова анорексія, булімія, компульсивне переїдання та інші форми деструктивного ставлення до їжі, які можуть мати тяжкі наслідки для фізичного та психічного здоров’я.

Ключові сигнали для раннього виявлення розладів харчової поведінки:

• значне зменшення або збільшення маси тіла без медичного пояснення;
• надмірна зацикленість на калоріях, дієтах або власному тілі;
• порушення режиму харчування: відмова від прийомів їжі, епізоди переїдання, використання блювання чи проносних;
• психоемоційні прояви — тривожність, уникнення соціальних контактів, депресивні симптоми.

Лікарі первинної ланки, педіатри, гастроентерологи мають бути обізнаними у базових ознаках розладів харчової поведінки, вміти вести делікатну розмову з пацієнтом, направляти до фахівців з психічного здоров’я за потреби.

Роль лікаря у зміні харчової поведінки

Пацієнти довіряють порадам лікарів, тому навіть коротке, структуроване втручання (5–10 хвилин) може значно вплинути на мотивацію до змін. Рекомендується використовувати прості запитання на кшталт: «Що ви зазвичай їсте на сніданок?», «Як часто ви вживаєте свіжі овочі?» або «Чи готуєте ви вдома?» для оцінки харчового профілю пацієнта.

Перегляньте записи:

Висновки

Раціональне харчування — один з ключових елементів у профілактиці та лікуванні неінфекційних захворювань. Інформування пацієнтів про користь здорової їжі, активне виявлення ризиків та підтримка сталих змін харчової поведінки повинні стати невід’ємною частиною сучасної медичної практики.

У практиці лікаря важливо не лише надавати рекомендації, але й враховувати психосоціальний контекст харчової поведінки, працювати над мотивацією до змін і бути уважним до ознак тривожних або обмежувальних розладів.

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.