Чому ми не пам'ятаємо, як були немовлятами? Нове дослідження дає відповіді

Хоча у перші роки життя ми активно вчимося та отримуємо новий досвід, у дорослому віці більшість з нас не може пригадати конкретні події з цього періоду. Довгий час вважалося, що причина криється у незрілості гіпокампа — ділянки мозку, відповідальної за кодування спогадів. Але нове дослідження Єльського університету, опубліковане в журналі Science, ставить під сумнів цю гіпотезу.

У цьому дослідженні вчені демонстрували немовлятам зображення нових облич, предметів чи сцен, а згодом перевіряли, чи зможуть вони впізнати ці зображення серед інших. Виявилось: якщо гіпокамп немовляти був активним при першому перегляді, то ймовірність того, що дитина впізнає зображення пізніше, суттєво зростала.

Немовлята, які дивились на знайоме зображення довше, ніж на нове — сигналізували таким чином, що пам’ятають його. Цей підхід дозволив дослідникам надійно оцінити епізодичну пам’ять у дітей, які ще не володіють мовленням.

Команда під керівництвом професора психології Ніка Тюрк-Брауна та дослідника Трістана Йейтса використала фМРТ у немовлят, які не сплять — що раніше вважалося майже неможливим через короткий період концентрації уваги та труднощі з нерухомістю. Вони зафіксували активність заднього гіпокампа, яка чітко корелювала з розпізнаванням зображення згодом — саме ця ділянка гіпокампа у дорослих пов’язана з епізодичною пам’яттю.

Цікаво, що ця активність була найвищою у немовлят віком понад 12 місяців, що свідчить про поступовий розвиток епізодичної пам’яті після першого року життя. Це підтверджує ідею, що гіпокамп дозріває функціонально диференційовано: його передні ділянки, пов’язані зі статистичним навчанням, активні вже у тримісячному віці, тоді як задні — пізніше.

Статистичне навчання — це здатність виявляти закономірності у зовнішньому світі. Воно відіграє ключову роль у розвитку мови, візуального сприйняття, побудови категорій. На відміну від нього, епізодична пам’ять зберігає конкретні події та досвід — наприклад, вечерю в ресторані чи перший похід у садок.

Дослідники припускають, що спогади з раннього дитинства можуть не переходити у довготривалу пам’ять — або ж залишаються у мозку, але стають недоступними для свідомого пригадування. Це і є так звана інфантильна амнезія.

Перегляньте запис:

У межах подальших досліджень команда перевіряє, чи можуть діти впізнавати сцени з домашніх відео, записаних від їхньої особистої перспективи в перші місяці життя. Попередні дані свідчать, що деякі спогади зберігаються до дошкільного віку, а потім зникають.

Цікаво, що результати Йейтса добре узгоджуються з останніми дослідженнями на тваринах, які підтверджують: інфантильна амнезія є не стільки проблемою кодування, скільки проблемою доступу до вже наявних спогадів.

Команда Єльського університету планує й надалі досліджувати стійкість гіпокампальних спогадів протягом усього дитинства. І, як зазначає Тюрк-Браун, вони навіть готові розглядати майже фантастичну, але захоплюючу можливість: що спогади з немовлячого віку зберігаються в дорослому мозку — просто ми не можемо до них дістатися.

ДЖЕРЕЛО: Medical Express

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.