Оновлення критичних аспектів біполярних розладів: нові перспективи та виклик

Біполярний розлад (БР) — це хронічне психічне захворювання, яке характеризується чергуванням маніакальних, депресивних та змішаних епізодів. Він вражає понад 1% населення світу, спричиняючи серйозні наслідки для здоров’я, включно зі збільшеним ризиком серцево-судинних захворювань та самогубств. Діагностика БР є складною через схожість симптомів з уніполярною депресією, що часто призводить до затримок у лікуванні. Попри значні досягнення у вивченні патогенезу та методів лікування, БР залишається однією з найскладніших психічних хвороб для діагностики та терапії.

Епідеміологія та діагностичні виклики

Розповсюдженість БР становить від 0,4% до 1,1% у різних країнах, з тенденцією до зростання через покращення діагностики та старіння населення. Дослідження показують, що БР частіше зустрічається в країнах із високим рівнем доходу, що може бути пов’язано з доступністю медичних послуг та діагностичних підходів. Середній вік початку хвороби — 17 років, однак можливі ранні (до 26 років) і пізні (після 42 років) дебюти.

Діагностика ускладнюється високою клінічною варіабельністю. За DSM-5-TR, біполярний розлад поділяють на:

• БР I (щонайменше один маніакальний епізод),
• БР II (гіпоманіакальні та депресивні епізоди),
• Циклотимічний розлад (менш виражені симптоми, що тривають понад два роки).

Діагноз часто затримується на 7 років, що значно погіршує якість життя пацієнтів та підвищує ризик суїциду (5–20% завершених спроб).

Патогенез та потенційні біомаркери

БР є полігенним захворюванням зі значною спадковістю (до 90%). Генетичні дослідження виявили 64 гени, пов’язані з БР, включно з CACNA1C, ANK3 та GRIN2A, що беруть участь у нейропластичності та передаванні нервових імпульсів. Проте, наявність генетичної схильності не є вирішальним фактором: навколишнє середовище, дитячі травми, сезонні зміни освітлення та гормональні фактори також впливають на розвиток розладу.

Наразі не існує специфічних біомаркерів для БР, проте перспективними є рівні кортизолу, C-реактивного білка (CRP), та нейровізуалізаційні зміни у лімбічній системі мозку.

Сучасні підходи до лікування

Лікування БР включає три основні напрямки:

1. Фармакотерапія

• Стабілізатори настрою: літій, вальпроат, ламотриджин.
• Атипові антипсихотики: кветіапін, арипіпразол, каріпразин.
• Антидепресанти (використовуються обмежено через ризик інверсії настрою).

2. Психосоціальні втручання

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
• Психоосвіта пацієнтів та їхніх родин.
• Інтерперсональна терапія та нормалізація циркадних ритмів.

3. Альтернативні методи

• Нейростимуляція (електросудомна терапія, транскраніальна магнітна стимуляція).
• Нові дослідження щодо використання кетаміну, псилоцибіну та препаратів із протизапальними властивостями.

Попри різноманіття методів, значна частина пацієнтів (до 50%) залишається симптоматичною більшу частину життя.

Виклики та перспективи

Ключові проблеми лікування БР:

• Відсутність біомаркерів, що ускладнює точну діагностику.
• Різні підходи до лікування в різних країнах (наприклад, деякі препарати, схвалені FDA, не схвалені EMA).
• Стигматизація та низька прихильність до лікування.

Перспективні напрями:

• Використання штучного інтелекту для аналізу мовлення та предикції епізодів.
• Генетичні дослідження для персоналізованої медицини.
• Діджитал-моніторинг симптомів за допомогою мобільних додатків.

Висновок

Біполярний розлад залишається однією з найскладніших психічних хвороб для лікування. Незважаючи на значні досягнення, рівень ефективності терапії ще далекий від оптимального. Поєднання новітніх фармакологічних підходів, цифрових технологій та мультидисциплінарного підходу може стати ключем до кращого контролю над цим захворюванням у майбутньому.

ДЖЕРЕЛО: The Lancet

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.