Стрес у ранньому віці змінює більше генів у мозку, ніж травма голови

Дивовижна річ сталася, коли дослідники почали вивчати, чи впливає стрес у ранньому віці на наслідки дитячої черепно-мозкової травми на здоров'я та поведінку в подальшому житті. У дослідженні на тваринах стрес змінив рівень активації набагато більшої кількості генів у мозку, ніж було змінено внаслідок удару по голові.

Дивовижна річ сталася, коли дослідники почали вивчати, чи може стрес у ранньому віці посилювати вплив дитячої травми голови на здоров'я та поведінку в подальшому житті. У дослідженні на тваринах стрес змінив рівень активації набагато більшої кількості генів у мозку, ніж було змінено внаслідок удару по голові.

Рекомендуємо долучатись Neurology Thursday.

На 15-й день, коли щури за рівнем розвитку еквівалентні немовлятам, під анестезією робили травму голови, схожу на струс мозку, або не робили ніякої травми голови. Три умови — тільки стрес, тільки черепно-мозкова травма,  і стрес у поєднанні з черепно-мозковою травмою – порівнювалися з неушкодженими, не підданими стресу щурами.

Перший автор Мікаела Бріч, аспірантка в лабораторії Ленца, дослідила зміни експресії генів у гіпокампальній ділянці мозку тварин пізніше в ювенільному періоді, використовуючи секвенування одноядерної РНК.

Стрес сам по собі та стрес у поєднанні з черепно-мозковою травмою (ЧМТ) дали кілька результатів, які заслуговують на увагу. Обидва стани активували шляхи в збудливих і гальмівних нейронах, пов'язані з пластичністю, тобто здатністю мозку адаптуватися до всіх видів змін — здебільшого для підвищення гнучкості, але іноді, коли зміни є неадаптивними, це призводить до негативних наслідків.

«Це може свідчити про те, що мозок відкривається для нового періоду вразливості або активно змінюється в цей період, коли він може запрограмувати дефіцит у подальшому житті», — каже Бріч.

Обидва стани також вплинули на сигналізацію, пов'язану з окситоцином, гормоном, який пов'язаний з материнською поведінкою та соціальними зв'язками. Стрес сам по собі й в поєднанні з ЧМТ активував цей окситоциновий шлях, але черепно-мозкова травма сама по собі його пригнічувала.«І стрес, і ЧМТ пов'язані з аномальною соціальною поведінкою, але ми виявили ці різні ефекти за допомогою окситоцинової сигналізації», — сказала Бріч. «Це свідчить про те, що вплив стресу може модулювати те, як ЧМТ змінює мозок, оскільки комбіноване лікування відрізнялося від ЧМТ як такої. Окситоцин бере участь у реакції на стрес і відновленні, тому це може означати, що він може бути цікавим модулятором, який ми будемо досліджувати в майбутньому».У тестах на поведінку щурів, які досягли дорослого віку, лише тварини, які пережили стрес у ранньому віці, були схильні частіше виходити на широкий відкритий простір — місце, яке зазвичай робить гризунів вразливими до хижаків.

«Загалом, це свідчить про те, що вони можуть більше ризикувати в подальшому житті, що узгоджується з даними про людей, які показують, що стрес у ранньому віці може збільшити ризик розвитку певних станів, таких як СДУГ, який може характеризуватися ризикованою поведінкою або розладами, пов'язаними з вживанням психоактивних речовин», — зазначає Бріч.

Дані про поведінку, що вказують на згубний вплив стресу в ранньому віці, є ще одним доказом необхідності розв'язання проблеми несприятливого досвіду дитинства, сказала Ленц.

«Такі речі, як соціальна підтримка і збагачення, можуть пом'якшити наслідки стресу в ранньому віці — це було доведено на тваринних моделях і на людях», — сказала вона. «Я не думаю, що можна переоцінити, наскільки шкідливими можуть бути стреси раннього віку, якщо з ними не боротися».

Ця робота була підтримана Інститутом хронічної черепно-мозкової травми штату Огайо, Американською асоціацією черепно-мозкових травм і стипендією Національного наукового фонду для аспірантів.

ДЖЕРЕЛО: https://medicalxpress.com