Вік встановлення діагнозу та клініко-генетичні профілі дорослих із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності

У JAMA Network Open опубліковано велике дослідження, у якому порівняли дорослих із синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) залежно від того, коли їм уперше встановили діагноз — у дитячому/підлітковому чи вже в дорослому віці.

Дорослі, яким СДУГ діагностували після 18 років, у середньому мали менше супутніх психічних і соматичних захворювань, менші функціональні порушення та нижчий полігенний ризик СДУГ, ніж ті, кому діагноз встановили до 18 років. Водночас обидві групи суттєво відрізнялися від людей без СДУГ, що підтверджує клінічну значущість розладу незалежно від віку його виявлення.

У багатоцентровому поперечному дослідженні проаналізували дані 13 527 дорослих із СДУГ із великої американської когорти:

• 3853 особам — 28,5 % — діагноз установили до 18 років;
• 9674 — 71,5 % — уперше діагностували СДУГ у дорослому віці.

Середній вік учасників становив 34,8 року в групі раннього діагнозу та 43,8 року — у групі діагнозу в дорослому віці. Кожну групу також порівнювали з підібраними учасниками без СДУГ.

Після врахування віку та статі в людей, яким СДУГ діагностували в дорослому віці, була нижчою ймовірність 8 із 9 оцінених психічних супутніх станів. Найбільші відмінності спостерігали для:

• посттравматичного стресового розладу — на 7,5 відсоткового пункту нижче;
• біполярного розладу — на 7,44 відсоткового пункту;
• розладів особистості — на 4,78 відсоткового пункту.

Також у цій групі рідше реєстрували 6 із 9 категорій соматичних захворювань. Найбільші відмінності стосувалися захворювань легень, травної системи, а також кісток, суглобів і м’язів.

Учасники з діагнозом, установленим у дорослому віці, повідомляли й про менші порушення загального здоров’я та повсякденного функціонування за 7 із 9 оцінених показників.

Водночас порівняно з людьми без СДУГ обидві групи мали значно більший тягар супутніх захворювань і функціональних порушень. Наприклад, імовірність депресії була приблизно на 39 відсоткових пунктів вищою у групі з діагнозом у дорослому віці та майже на 37 пунктів — у групі з діагнозом до 18 років порівняно з відповідними контрольними групами.

Генетичний аналіз також виявив відмінності. Полігенний ризик СДУГ був нижчим у людей, яким діагноз установили в дорослому віці, ніж у тих, кому його встановили в дитинстві або підлітковому віці (Cohen d = −0,17).

Проте в обох групах полігенний ризик залишався вищим, ніж у людей без СДУГ. В експлораторному аналізі він був найвищим серед осіб із діагнозом у дитинстві, нижчим при діагнозі в підлітковому віці та найнижчим при встановленні діагнозу в дорослому віці.

Отримані результати більше відповідають моделі континууму тяжкості, а не існуванню принципово різних типів СДУГ. Автори припускають, що менш виражений клінічний і генетичний профіль може бути однією з причин того, чому в частини людей розлад виявляють лише в дорослому віці. Водночас дослідження не доводить, що в цих людей СДУГ виник саме після 18 років. Аналізували вік першого встановлення діагнозу, а не достовірно визначений вік появи симптомів.

Дослідження також мало низку обмежень: діагноз СДУГ, вік його встановлення та супутні захворювання визначали переважно за самооцінкою учасників, дизайн був поперечним, вибірка добровольців не є повністю репрезентативною для населення США. Крім того, серед контрольних учасників могли бути люди з недіагностованим СДУГ.

ДЖЕРЕЛО: Jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.