Субклінічний первинний альдостеронізм підвищує ризик серйозних несприятливих подій (MACE), незважаючи на артеріальний тиск

Вступ

Субклінічний первинний альдостеронізм (ПА) пов'язаний з підвищеним ризиком серйозних серцево-судинних подій, навіть у людей з нормальним артеріальним тиском. За словами дослідників, які опублікували свої результати на початку цього місяця в журналі Circulation, ці ризики відповідають тим, що спостерігаються при класично визначеному ПА.

Попередні дослідження, що вивчали зв'язок між легкими формами ренін-незалежного вироблення альдостерону та серцево-судинним здоров'ям, зосереджувалися на менш конкретних показниках, таких як артеріальний тиск, жорсткість судин та ремоделювання серця.

Проте, ці форми порушення регуляції вироблення альдостерону пов'язані з вищим ризиком серйозних серцево-судинних захворювань, навіть серед загальної «здорової» популяції.

Деталі дослідження

У проспективному дослідженні проаналізовано дані 2017 дорослих канадців з випадково відібраної когорти CARTaGENE. Метою було оцінити зв'язок між субклінічним ПА та серйозними несприятливими серцево-судинними подіями (MACE), до яких входить: інфаркт міокарда, ішемічний або геморагічний інсульт, госпіталізація з приводу серцевої недостатності та смерть від серцево-судинних захворювань.

Середній вік досліджуваної популяції становив 56 років. Близько половини (55%) мали артеріальний тиск вище 130/80 мм рт. ст., і мало хто з учасників мав цукровий діабет (7%) або серцево-судинні захворювання в анамнезі (3%).

Медіанна концентрація альдостерону та реніну становила 219 пмоль/л (IQR, 163-299) та 7,5 нг/л (IQR, 4,5-11,7) відповідно, а співвідношення альдостерону до реніну (АРС) становило 30 пмоль/л на нг/л (IQR, 19-50).

Загалом, за даними дослідників, у 2,8% учасників розвинувся несприятливий епізод (MACE) протягом періоду спостереження 10,8 року (IQR, 10,6-11,0). Найпоширенішим із цих наслідків був інфаркт міокарда, потім інсульт та госпіталізація з приводу серцевої недостатності. Загалом протягом періоду спостереження від серцево-судинних причин померли 7 учасників, тоді як 47 смертей були зумовлені несерцево-судинними причинами.

Дослідники виявили, що нижча концентрація реніну (скоригований коефіцієнт ризику [aHR], 2,22; 95% ДІ, 1,02-4,76) та вище АРС (aHR, 2,43; 95% ДІ, 1,15-5,12) були пов'язані з вищим ризиком MACE, але суттєвого зв'язку для вищих концентрацій альдостерону не спостерігалося.

Багатовимірний аналіз показав, що концентрація реніну 4 нг/л або нижче була пов'язана з 2,1-кратним вищим ризиком MACE (95% ДІ, 1,21-3,72), а АРС 70 пмоль/л на нг/л або більше був пов'язаний з двократним збільшенням ризику MACE (aHR, 2,03; 95% ДІ, 1,09-3,80).

За даними дослідників, люди, які відповідали обом цим критеріям — близько 21% досліджуваної популяції — мали приблизно в 2,4 раза більшу ймовірність виникнення серйозної несприятливої події (aHR 2,42; 95% ДІ 1,25–6,48). Крім того, понад 80% учасників з АРС 70 пмоль/л на нг/л або більше також мали рівень реніну 4 нг/л або нижче.

Хундемер зазначив, що частка населення з нормальним артеріальним тиском, у якого згодом розвивається гіпертензія, має більшу кількість випадків субклінічної ПА, і що багато випадків АГ, позначених як «первинна» або «есенціальна», може бути альдостерон-опосередкованою гіпертензією внаслідок субклінічного ПА.

Висновок

Тому, потрібно відмовитися від універсального підходу до раннього лікування гіпертензії та перейти до більш персоналізованого, який спрямований на конкретні механізми, що викликають гіпертензію та серцево-судинні захворювання у конкретної людини. Власне, одним з таких є скринінг усіх пацієнтів з артеріальною гіпертензією на первинний альдостеронізм.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.