Тирзепатид продемонстрував ефективність при метаболічному гіпогонадизмі

На щорічній зустрічі ENDO 2025, що проходила 12–15 липня у Сан-Франциско, були представлені результати дослідження, яке показало, що тирзепатид може сприяти більш вираженому підвищенню рівня тестостерону у чоловіків з метаболічним гіпогонадизмом, ніж традиційна замісна терапія тестостероном. Крім того, тирзепатид позитивно впливав на еректильну функцію та антропометричні показники, такі як індекс маси тіла (ІМТ) і окружність талії.

У дослідження було включено 83 чоловіки з метаболічним гіпогонадизмом, що визначався за такими критеріями:

• ІМТ у діапазоні від 30 до 39,9 кг/м²,
• окружність талії понад 94 см,
• наявність тяжкої еректильної дисфункції відповідно до шкали IIEF-5, яка не піддавалася корекції протягом останніх 3 місяців,
• рівень загального тестостерону менше 12 нмоль/л,
• нормальний або знижений рівень гонадотропінів,
• знижений рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони (SHBG),
• індекс інсулінорезистентності HOMA >2,5.

Усі учасники були розподілені на три групи:

• Група тирзепатиду (n=28): пацієнти отримували 2,5 мг препарату один раз на тиждень протягом перших 4 тижнів, далі — 5 мг один раз на тиждень до завершення дослідження. Усі учасники також проходили програму зміни способу життя.
• Група заміни способу життя (n=30): лише немедикаментозна терапія.
• Група трансдермального тестостерону (n=25): пацієнти отримували трансдермальну форму тестостерону у дозі 60 мг через день разом зі зміною способу життя.

Оцінювання включало вимірювання антропометричних показників, гормонального профілю (загальний тестостерон, вільний тестостерон, ЛГ, ФСГ, SHBG), а також балів за шкалою IIEF-5 для визначення еректильної функції. Оцінювання проводилось через 2 місяці після початку лікування.

Основні результати

Зміни антропометричних показників

Чоловіки, які отримували тирзепатид, показали істотне зменшення ІМТ, окружності талії та загальної жирової маси порівняно з групами трансдермального тестостерону та лише зміни способу життя. Це свідчить про додаткову метаболічну користь тирзепатиду.

Гормональний профіль

У групі тирзепатиду спостерігалося більше підвищення всіх гормональних параметрів, включно з:

• лютеїнізуючим гормоном (ЛГ),
• фолікулостимулюючим гормоном (ФСГ),
• загальним тестостероном,
• вільним тестостероном,
• SHBG.

Показово, що у всіх пацієнтів у групі тирзепатиду було усунуто гіпогонадизм, що підкреслює потенціал цього препарату не лише як симптоматичної, а й патогенетичної терапії.

Крім того, підвищення рівня гонадотропінів у цій групі вказує на збереження активності гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі, що має важливе значення для чоловіків, які планують батьківство, на відміну від класичної замісної терапії, яка зазвичай пригнічує цю вісь.

Еректильна функція

Бали за шкалою IIEF-5 через 2 місяці були:

• значно вищими у групі тирзепатиду порівняно з групою лише модифікації способу життя,
• подібними до результатів у групі трансдермального тестостерону.

Таким чином, тирзепатид забезпечує порівнянний з тестостеронзамісною терапією вплив на еректильну функцію, при цьому додаючи переваги з боку метаболічного здоров’я.

Клінічне значення та майбутні перспективи

Професор Росселла Каннарелла, ендокринолог і клінічний андролог Університету Катанії, зазначила, що отримані результати свідчать про значущість тирзепатиду не лише як засобу для зниження ваги, а й як терапевтичної опції для корекції гормональних порушень при метаболічному гіпогонадизмі.

«Це відкриття є справді важливим, оскільки демонструє, що гіпогонадизм може бути усунений без пригнічення гонадотропної функції. Наступним кроком має бути дослідження впливу тирзепатиду на сперматогенез у цієї категорії пацієнтів», — підкреслила Каннарелла.

Висновки

• Тирзепатид може бути ефективною альтернативою замісній терапії тестостероном у чоловіків з метаболічним гіпогонадизмом та ожирінням.
• Він усуває гормональні порушення, покращує еректильну функцію та позитивно впливає на масу тіла та жировий об’єм.
• З огляду на збереження репродуктивного потенціалу, препарат може бути більш прийнятним вибором для чоловіків, які бажають зберегти фертильність.
• Подальші дослідження повинні оцінити довгострокові наслідки терапії, включаючи вплив на сперматогенез, кардіометаболічні ризики та якість життя.