Вітиліго — депігментована висипка невідомої етіології

25 червня — Всесвітній день вітиліго (World Vitiligo Day). Вперше відзначався 2011 року, відтоді став щорічним глобальним заходом. З часом мета кампанії, що проводиться у рамках цього дня, розширилася: 

• від підвищення обізнаності суспільства про вітиліго;
• до визнання знущань, соціальної зневаги, психологічних травм та інвалідності мільйонів людей, що живуть з цим захворюванням.

Дата обрана у пам’ять про видатного співака Майкла Джексона, який страждав на вітиліго з початку 1980-х років і помер саме 25 червня 2009-го. 

Вітиліго — хронічне захворювання, що виявляється депігментованою плямистою висипкою на шкірі з чіткими контурами, облямованими зонами гіперпігментації різної вираженості.

• Код за МКХ-10: L80
• Код за МКХ-11: ED63.0
• Код за ICPC-2: S99

Протокол надання медичної допомоги хворим на вітиліго затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.05.2009 № 312 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим на дерматовенерологічні захворювання» (далі — Наказ 312). Редакція платформи «Аксемедін» нагадує, що втрата чинності Наказу 312 відбудеться 01.09.2021р. 

Етіологія вітиліго невідома. Передбачаються наступні механізми розвитку вітиліго: 

• аутоімунна деструкція меланоцитів;
• зменшення тривалості життя меланоцитів;
• первинні дефекти меланоцитів.

Вітиліго може бути спадковим (з аутосомно-домінантним успадкуванням, з неповною пенетрантністю гена і варіабельною експресією) або набутим. 

Перегляньте запис:

Дослідники з Медичної школи Університету Колорадо (Colorado School of Medicine) вказують на те, що як генетичні фактори, так і фактори навколишнього середовища відіграють важливу роль у виникненні вітиліго. 

• У деяких пацієнтів утворюються антитіла до меланіну. 
• До 30% людей з вітиліго мають інші аутоімунні антитіла (до тиреоглобуліну, клітин наднирників і парієтальних клітин) або клінічні прояви аутоімунних ендокринопатій (хвороба Аддісона, цукровий діабет, перніціозна анемія та дисфункція щитоподібної залози).

Однак, взаємозв'язок між цими патологіями неясний і може бути випадковим. За результатами метааналізу, що був опублікований 24 грудня 2020 року у «Журналі косметичної дерматології» (Journal of Cosmetic Dermatology), виявлено зв'язок між атопічним дерматитом і вітиліго. Значні асоціації були помічені як у дорослих, так і у дітей з атопічним дерматитом і вітиліго (у співвідношеннях 4,46 і 2,83 відповідно). 

• Іноді вітиліго розвивається після безпосереднього фізичного пошкодження шкіри (наприклад, у відповідь на сонячний опік).
• Пацієнти можуть відзначати зв'язок маніфестації вітиліго з психологічним стресом.

Гіпопігментовані або депігментовані ділянки шкіри, зазвичай чітко відмежовані, часто розташовуються симетрично. Депігментація може мати обмежений характер і бути представленою одною або двома плямами або вражати весь сегмент тіла. Іноді враження можуть приймати генералізований характер і охоплювати більшу частину шкірних покривів. 

На Міжнародній конференції по консенсусу з глобальних проблем вітиліго (далі — Конференція) (2011 рік) переглянута класифікація / номенклатура вітиліго:

 Несегментарне вітиліго:

- генералізоване вітиліго;
- акрофаціальне вітиліго;
- універсальне вітиліго;
- змішане вітиліго (поєднання несегментарного і сегментарного вітиліго);
- вітиліго слизових оболонок (наявність більше одного осередку ураження);
- рідкісні варіанти.

 Сегментарне вітиліго:

- уні, бі- або мультисегментарное вітиліго.

 Недетерміновані / некласифіковані форми вітиліго:

- фокальне вітиліго;
- вітиліго слизових оболонок (наявність одного осередку ураження).

На Конференції був досягнутий консенсус щодо того, що сегментарне вітиліго слід класифікувати окремо від усіх інших форм, і що термін «вітиліго» повинен використовуватися як загальний термін для всіх несегментарних форм вітиліго, зокрема — змішаного вітиліго. Також було погоджено, що аутоімунне вітиліго не слід розглядати як окрему форму, оскільки опубліковані дані вказують на те, що патофізіологія всіх форм вітиліго, ймовірно, пов'язана з аутоімунними або запальними механізмами. 

Перегляньте записи:

Диференційний діагноз слід проводити з: 

• Постзапальною лейкодермою; 
• Піебалдізмом (неповним альбінізмом);
• Склеродермією;
• Склероатрофічним лишаєм (краплевидною склеродермією, хворобою білих плям, білим лишаєм Цумбуша);
• Білим (сонячним) лишаєм;
• Хім ічною лейкодермою; 
• Лейкодермою у разі меланоми.

За Наказом 312, пацієнту з підозрою на вітиліго необхідно провести обов’язкові лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі; рекомендовані: біохімічний аналіз крові (загальний білок, лужна фосфатаза, білірубін, холестерин, трансамінази, глюкоза); діастазу сечі; бактеріологічне дослідження кишкової флори. Із інструментальних досліджень, за показаннями — УЗД органів черевної порожнини (за показаннями). Також пацієнту з підозрою на вітиліго рекомендовано консультування:

• психоневролога;
• гастроентеролога;
• отоларинголога.

Терапія вітиліго спрямована на підтримку стану і корекцію косметичного дефекту. Лікарі повинні враховувати індивідуальне і етнічно зумовлене ставлення до рівномірного забарвлення шкіри. Захворювання може викликати психологічну травму. Усі депігментовані ділянки шкіри особливо схильні до розвитку важких сонячних опіків і повинні бути захищені одягом або сонцезахисним засобом. У разі поширеного ураження лікування зазвичай направлено на відновлення пігментації. Однак про порівняльну ефективність таких методів терапії відомо мало. 

Очікувані результати лікування: Поява осередків репігментації, повне відновлення пігментації. 

Критерії якості лікування: Припинення розповсюдженості патологічного процесу, зменшення осередків депігментованих плям.

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.