Клінічна настанова: Медикаментозний паркінсонізм

Медикаментозний паркінсонізм (МП) є порушенням рухової функції, яке виникає як побічний ефект застосування певних лікарських засобів. Це захворювання може бути спричинене широким спектром медикаментів, зокрема антипсихотичними препаратами, прокінетиками, а також іншими медикаментами, що впливають на дофамінергічну систему мозку. МП має схожі з хворобою Паркінсона симптоми, однак він спричинений лікарськими препаратами, а не дегенеративними процесами в мозку.

Епідеміологія медикаментозного паркінсонізму

Точна поширеність медикаментозного паркінсонізму залишається невідомою, оскільки це захворювання часто не діагностується належним чином, навіть серед лікарів-неврологів. Однак, за результатами деяких популяційних досліджень, поширеність медикаментозного паркінсонізму серед пацієнтів різних вікових груп коливається від 0,09 до 1,7%. У деяких дослідженнях ця цифра порівнюється з поширеністю ідіопатичної хвороби Паркінсона, яка є на кілька відсотків вищою.

З віком ризик розвитку медикаментозного паркінсонізму зростає, причому найбільше це спостерігається серед людей старше 60 років. Це можна пояснити зниженням кількості дофамінергічних клітин в організмі, що вимагає менших доз препаратів для розвитку симптомів паркінсонізму. Однак, існують і суперечливі дослідження, які заперечують цей висновок, наводячи приклади пацієнтів похилого віку, у яких МП розвивається навіть без значного зниження дофамінергічної активності.

Додаткові групи ризику включають людей, у яких до початку прийому препаратів вже спостерігались прояви паркінсонізму або субклінічної хвороби Паркінсона. Вони мають підвищений ризик розвитку медикаментозного паркінсонізму через вплив лікарських засобів.

Що стосується статевих відмінностей, то деякі дослідження припускають, що чоловіки та жінки можуть мати різний рівень ризику розвитку цього стану, однак дані щодо цього питання не є однозначними.

Патофізіологія медикаментозного паркінсонізму

Основою розвитку медикаментозного паркінсонізму є порушення дофамінергічної передачі сигналів у мозку. Найпоширеніший механізм розвитку МП включає блокаду рецепторів дофаміну типу D2 в смугастому тілі. Це відбувається через застосування ліків, що інгібують ці рецептори, змінюючи нейронні сигнали, що передаються в базальні ганглії. Ці зміни викликають порушення в моторних функціях, подібні до симптомів хвороби Паркінсона.

Крім того, деякі препарати можуть мати інший механізм впливу на дофамінергічну систему. Наприклад, тетрабеназин, який використовують для лікування хореї при хворобі Гентінгтона, знижує накопичення дофаміну в нервових клітинах, що також може спричиняти паркінсонізм. Таким чином, хоча основна причина розвитку МП – це блокада дофамінових рецепторів, існують і інші механізми, які можуть спричинити цей стан.

Лікарські засоби, що викликають паркінсонізм

1. Антипсихотичні препарати першого покоління
Антипсихотики першого покоління є потужними антагоністами рецепторів дофаміну D2. Вони здатні викликати медикаментозний паркінсонізм, причому ризик розвитку цього стану зростає пропорційно до потужності препарату, дози та способу введення. Пацієнти, які отримують антипсихотики у вигляді ін'єкцій або супозиторіїв, можуть мати вищий ризик розвитку паркінсонізму.

2. Антипсихотики другого покоління (атипові)
Хоча антипсихотики другого покоління мають нижчу спорідненість до D2-рецепторів, вони все одно можуть викликати медикаментозний паркінсонізм. Найбільший ризик розвитку паркінсонізму серед препаратів другого покоління спостерігається при застосуванні рисперидону, оланзапіну та зипразидону, тоді як препарати, такі як кветіапін і клозапін, мають менший ризик.

ДЖЕРЕЛО: UpToDate

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.