Розширення терапевтичного вікна для внутрішньовенного тромболізису при гострому ішемічному інсульті: оновлений систематичний огляд і метааналіз

Внутрішньовенний тромболізис традиційно застосовують при гострому ішемічному інсульті в межах перших 4,5 години від появи симптомів. Однак сучасна нейровізуалізація дозволяє визначати пацієнтів, у яких життєздатна тканина мозку зберігається й пізніше.

Оновлений систематичний огляд і метааналіз показав, що у відібраних за даними візуалізації пацієнтів внутрішньовенний тромболізис у проміжку від 4,5 до 24 годин після початку інсульту або останнього відомого часу без симптомів був пов’язаний із кращими функціональними результатами. Водночас ризик симптомного внутрішньочерепного крововиливу був вищим.

До аналізу включили 14 рандомізованих досліджень за участю 4944 пацієнтів. Середній вік становив 69,8 року, медіанний бал за шкалою NIHSS — 9. Загалом 2492 пацієнти отримали внутрішньовенний тромболізис у розширеному часовому вікні 4,5–24 години.

Порівняно зі стандартним лікуванням тромболізис був пов’язаний із:

• 43 % вищими шансами відмінного функціонального результату через 3 місяці — 0–1 бал за модифікованою шкалою Ренкіна (OR 1,43; 95 % ДІ 1,25–1,63);
• 25 % вищими шансами хорошого функціонального результату — 0–2 бали за mRS (OR 1,25; 95 % ДІ 1,11–1,40);
• більш ніж утричі вищими шансами реканалізації судини (OR 3,28; 95 % ДІ 2,09–5,16).

При цьому статистично значущої різниці у 90-денній смертності не виявили: OR 1,21; 95 % ДІ 0,95–1,53. Водночас тромболізис був пов’язаний із підвищенням ризику симптомного внутрішньочерепного крововиливубільш ніж удвічі — OR 2,51; 95 % ДІ 1,47–4,28. Частина пацієнтів також проходила заплановану ендоваскулярну тромбектомію. Однак після виключення таких учасників основні результати суттєво не змінилися.

Дослідники окремо аналізували альтеплазу та тенектеплазу. Обидва тромболітики продемонстрували подібну ефективність. Для тенектеплази спостерігалася тенденція до нижчого ризику симптомного внутрішньочерепного крововиливу, однак різниця між підгрупами не була статистично значущою (p = 0,11). Тому цей аналіз не дає підстав вважати один препарат безпечнішим за інший у розширеному часовому вікні.

Результати підтримують можливість застосування внутрішньовенного тромболізису після традиційного 4,5-годинного вікна, але лише в пацієнтів, у яких нейровізуалізація свідчить про потенційну користь реперфузійної терапії.

Ці дані не означають, що тромболізис можна проводити будь-якому пацієнту протягом 24 годин після інсульту. Рішення залежить від часу появи симптомів, результатів КТ або МРТ, ризику кровотечі, клінічного стану та можливості проведення ендоваскулярного лікування.

Основний компроміс залишається незмінним: пізній тромболізис підвищує ймовірність функціонального відновлення, але водночас збільшує ризик симптомного внутрішньочерепного крововиливу.

Перегляньте запис:

ДЖЕРЕЛО: Pubmed

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.