Біомаркери при синдромі подразненого кишківника: як поєднати вісь «кишківник–мозок» і прецизійну гастроентерологію

Синдром подразненого кишечника — поширений функціональний розлад, що характеризується хронічним болем у животі та змінами випорожнень за відсутності структурної патології.

Патофізіологія синдрому подразненого кишечника є багатофакторною. Вона включає складну взаємодію між центральною нервовою системою, кишковою нервовою системою, мікробіотою, імунною сигналізацією, станом епітеліального бар’єра та іншими механізмами.

Попри краще розуміння цих процесів, діагностика синдрому подразненого кишечника досі переважно ґрунтується на симптомах. Саме тому зростає інтерес до об’єктивних біомаркерів, які можуть підвищити точність діагностики, допомогти стратифікувати пацієнтів і сприяти більш персоналізованому вибору терапії.

Які біомаркери вивчають

Огляд узагальнює сучасні дані про кілька груп потенційних біомаркерів синдрому подразненого кишечника. До них належать маркери запалення, зокрема цитокіни та С-реактивний білок; мікробні сигнатури, включаючи склад кишкової мікробіоти, антитіла до CdtB та вінкуліну; метаболічні показники, зокрема жовчні кислоти та коротколанцюгові жирні кислоти; а також маркери кишкової проникності, серед яких зонулін.

Окрему увагу приділено мультиомним технологіям, які дозволяють оцінювати складні взаємозв’язки між кишечником, мозком і мікробіотою.

Чому одного маркера недостатньо

Ранні дослідження, зосереджені на окремих біомаркерах, показали обмежену діагностичну користь. Це пов’язано з гетерогенною та багатофакторною природою синдрому подразненого кишечника.

Нещодавні дані підтримують перехід до композитних панелей біомаркерів, які поєднують кілька біологічних доменів. Такий підхід може краще відображати основні патофізіологічні процеси та допомагати виділяти біологічно релевантні підтипи захворювання.

Перегляньте запис:

Потенційне клінічне значення

Біомаркери можуть бути найбільш корисними після встановлення позитивного діагнозу на основі симптомів і виключення тривожних ознак. У такому контексті вони можуть допомогти уточнити підтип захворювання, оцінити провідні механізми та обрати більш цілеспрямовану терапевтичну стратегію.

Це підтримує поступовий перехід від діагностики синдрому подразненого кишечника як діагнозу виключення до більш позитивного, точного та механізмоорієнтованого підходу. 

ДЖЕРЕЛО: pubmed

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.