Про Чорний понеділок, Дорогу життя та вдячних пацієнтів: історія медичних героїв ЗПТ з Чернігова

Важко описати весь біль, який пережили жителі Чернігова під час воєнних дій навесні 2022 року. Ми мали змогу поспілкуватися з лікарями міста Чернігів, простими людьми, які перед смертельною загрозою, під щоденними авіанальотами ворога, під артилерійськими та ракетними обстрілами не покинули міста та не зупинили супротив. Лишились, щоби допомагати людям, лишились, щоби боротись за життя в оточеному Чернігові.

Лікарі згадують, що коли почалося повномасштабне вторгнення росії, приватні клініки, які надавали замісну підтримувальну терапію, виїхали. Водночас більша частина пацієнтів – лишилася. “Знаєте, ось у когось є чорна п’ятниця, а у мене був чорний понеділок, коли не було ні світла, ні води, ні опалення, а на мене чекає декілька сотень пацієнтів, яким треба допомогти. Звичайно, було складно, але я переконаний, що ми тримались достойно, – так лікар ЗПТ прокоментував ситуацію, яка склалася в місті на початку повномасштабного вторгнення. – Звичайно, в той час ми не мали права висувати якісь вимоги до пацієнтів стосовно документів, всіх кому була потрібна була, ми приймали, інакше, куди б вони могли звернутися? Ми були для них останньою надією”. 

За словами лікарів, вони змогли забезпечити безперервність ЗПТ та працювали майже щоденно.

Ми працювали майже кожного дня, за єдиним винятком: був один тиждень на початку березня, найстрашніший тиждень в нашому житті.

Саме тоді, 3 березня, окупанти скинули сумарно 8 авіабомб на місто, повністю знищивши багатоповерховий будинок, значних руйнувань тоді зазнали туберкульозний диспансер, кардіологічний центр, лікарні, школи дитячі садочки, магазини, бібліотеки та стадіон. Це був єдиний тиждень, коли лікарі змогли вийти на роботу три рази.

Зі спогадів лікарів, на той час з Чернігова була одна “дорога життя”: грунтова дорога через поле, яка після оточення та знищення мостів стала артерією гуманітарної допомоги. Багато пацієнтів змогли отримати допомогу, оскільки цією дорогою вчасно були доставлені ліки.Лікарі та пацієнти вдячні за те, що в найкоротші строки Наказами МОЗ України від 02.03.2022 №393 та від 04.03.2022  №409 “Про надання паліативної допомоги та замісної підтримувальної терапії пацієнтам в умовах воєнного стану” отримали можливість значно спростити лікування, зокрема, видачу препаратів: "Ми дійсно вдячні за ці накази, для пацієнтів це було дуже важливо, оскільки через це було багато переживань, зокрема, чи зможуть вони далі отримувати препарати або що станеться, якщо лікарні завтра взагалі не буде". Згідно з цими наказами, пацієнти змогли отримувати препарати на довший період: 15 та 30 днів відповідно, що зменшувало потребу виходити на вулиці, де постійно чатувала небезпека.

Лікарі також зазначили, що були вражені консолідацією суспільства ЗПТ. Пацієнти допомагали одне одному, піклувалися про людей, яким потрібна була допомога, та були готові боронити місто: "Всі пацієнти з повагою, з розумінням ставилися до нас, ніхто не виламував двері, щоб отримати препарат, ніхто ні на що не жалівся, бо ми були відкриті до них". Лікарі переконані, що для них це важливий індикатор роботи та жартома говорять: "Ну, в Київ же ніхто не телефонував, щоб пожалітися, значить все було у нас добре".

Наразі Чернігів поступово повертається до життя, повернулася більша частина ЗПТ спільноти, всі змогли без проблем отримати належне лікування: "Ми тримаємося, ми вистояли російську агресію, ми віримо в перемогу, дякуємо Центру (Центру громадського здоров’я – ред.) за підтримку, був час коли 20 днів не було зв’язку, вони за нас дуже переживали".

Вони ухилялися від бомб та ризикували життям, щоби переконатися, що їхні пацієнти в порядку. Їм доводилось ухвалювати важкі рішення щодо безпеки своїх пацієнтів. Чернігів – це про лікарів, які продовжували лікувати навіть за найбільш несприятливих умов, Чернігів – це про лікарів, які були і залишаються чуйними та відкритими до ЗПТ спільноти. Чернігів – місто-герой.

ДЖЕРЕЛО: https://www.phc.org.ua/