Навіщо в українських лікарнях створювати ресурсні центри?

Благодійність та філантропія (як філософія «добрих справ») існували, існують і будуть існувати при будь-яких політичних строях та у будь-яких соціокультурних суспільствах як через релігійні (церковні) рекомендації  так і через те, що забезпечують допомогу нужденним, до яких, у більшості країн світу, відносяться, в тому числі, хворі діти, хворі молоді та дорослі люди, а також – хворі люди, які старіють.

Відомо всім, що медицина, як соціальна сфера (особливо в комунальних неприбуткових підприємствах) – є важливим гравцем благодійництва і не тільки в Україні.

З початку збройної агресії рф проти України ми, українці, як ніколи, відчули соціальну підтримку світової спільноти, в тому числі через прояв філантропічних, благодійних та волонтерських настроїв та справ. Окрім військово-технічної допомоги, яку надають Україні здебільшого державні організації та відомства, окремим різновидом допомоги є гуманітарна допомога, яку Україні, крім державних структур, передають громадяни та неприбуткові організації.

«Гуманітарна допомога» це - цільова адресна безоплатна допомога:

• у грошовій або у натуральній формі;
• у вигляді безповоротної допомоги;
• через добровільні пожертвування, через виконання робіт, надання послуг тощо.

Гуманітарна допомога надається бенефіціарам (отримувачам допомоги) вітчизняними та іноземними донорами із гуманних та інших мотивів.

«Бенефіціари» – це отримувачі допомоги (в тому числі – гуманітарної), юридичні та фізичні особи, які потребують такої допомоги через:

• гуманітарні катастрофи;
• соціальну незахищеність;
• матеріальну незабезпеченістю тощо

«Донор (благодійник, меценат, філантроп тощо) – це надавач допомоги (в тому числі – гуманітарної), юридичні та фізичні особи, які надають таку допомоги через:

• гуманні мотиви;
• соціальну активність;
• матеріальну вигоду (в тому числі - податкові пільги) тощо

Донор може як сам надавати належну йому гуманітарну допомогу, купляти товари та послуги і передавати їх в якості гуманітарної допомоги бенефіціарам, так і організовувати збір такої гуманітарної допомоги, логістику, виступати посередником у подальшої передачі гуманітарної допомоги бенефіціарам тощо.

Збір гуманітарної допомоги від приватних осіб частіше всього організовується донором, у випадку, якщо такий донор -  офіційна благодійна (нет прибуткова) організація. Такий збір частіше за все є частиною кампаній з фандрайзингу, які благодійні організації проводять задля залучення ресурсів.

У світі, майже у всіх країнах, «волонтерські рухи» (не зареєстровані у встановленому законодавством порядку з ознакою неприбутковості), а тим більше приватні особи - не мають права організовувати збір гуманітарної чи іншої благодійної допомоги.

«Фандрайзинг» – це термін походить зі словосполучення двох слів «fund та rise», дослівно означає «підйом фондів (ресурсів)» і використовується у професійному середовищі, як ознака ефективного залучення грошей, людей та часу, необхідного для формування таких ресурсів. Будь який фандрайзинг на 90-95% залежить від маркетингу.

Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог за Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» №5073-VI від 05.07.2012р.

Відповідно до:

• Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим військового стану»;
• Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про запровадження військового стану в Україні»;
• Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 202, — в умовах воєнного стану не поширюються встановлені законодавством вимоги щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб — резидентів і нерезидентів.

Тобто, доки триває збройна агресія рф, облік та звітність щодо отримання і використання благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб, в лікарнях вести необов’язково.

Чи це правильно?

• Вочевидь, в умовах війни, коли медичні працівники мають зосередитися на головному — боротьбі за збереження життя і здоров’я українців, ані лікар, ані медична сестра не повинні витрачати час на підрахунок витрачених лікарських засобів, складання звітів, заповнення папірців.
• Але всі ми добре пам’ятаємо, коли у розпал пандемії COVID-19, спочатку лікарні отримували гуманітарну допомогу (іноді досить сумнівної якості чи дуже малих термінів її використання), а потім зненацька повинні були звітувати, як використовували те, що використали ще півроку тому.

Доводилося відповідати на досить незручні запитання перевіряючих щодо використання засобів індивідуального захисту без відповідних сертифікатів якості, ніби виправдовуватися за кожну прострочену ампулу, доводити: якщо медичний працівник дав маску пацієнтові, який не в змозі її купити, то медичний працівник ніяк не є крадієм маски. Тому, більшість закладів охорони здоров’я ведуть облік отриманої і використаної гуманітарної допомоги.

Оскільки уряд ухвалив постанову, яка передбачає: з 1 липня в регіонах, де наразі не точаться активні бойові дії, буде повернено систему оплат НСЗУ за фактично надані медичні послуги;

• медичні заклади, які працюють на лінії фронту, у зоні бойових дій та на тимчасово окупованих територіях України, і надалі фінансуватимуться за спрощеною системою фінансування (1/12 від минулорічного), — вочевидь, не всі заклади охорони здоров’я матимуть можливість забезпечити надання якісної медичної допомоги за кошти, що отримують від НСЗУ навіть при отриманні пакету дофінансування.

Можливо, є сенс створити у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ) новий підрозділ, функцією якого буде робота з донорами (благодійниками) задля залучення додаткових ресурсів? Прикладом такого підрозділу є ресурсні центри, які успішно діють у лікарнях багатьох країн світу.

Мета ресурсних центрів закладів охорони здоров’я:

1. Діяти як інтерфейс для залучення донорів (благодійників, волонтерів та громадських організацій - партнерів у галузі охорони здоров'я) задля отримання додаткових ресурсів;
2. Сприяти психосоціальній підтримці та інтеграції у суспільство пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд за пацієнтами (в тому числі -медперсонал);
3. Створювати та підтримувати діяльність різних локальних інформаційних інструментів (платформ) в тому числі -  для розширення прав та можливостей пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд, а також - самоврядування.

Ресурсні центри, спільно з керівництвом лікарні, зважаючи на обставини, які склались з ЗОЗ та на наявні ресурси, визначають, яку саме допомогу(в тому числі – гуманітарну) потребує заклад охорони здоров’я (щоб не вийшло так, що «ібупрофену» отримали стільки, що вистачить б на настуені 10 років, а термін дії цього «ібупрофену» спливає через місяць), контролюють отримання, зберігання, використання такої допомоги (в тому числі - гуманітарної), залучають донорів (благодійників), займаються фандрайзингом та звітністю.

На ресурсні центри у країнах, в яких вони функціонують, також покладена функція санітарно-просвітньої роботи (адже всі пацієнти – є потенційним донорами для «своєї» лікарні), відповідно - працівники ресурсного центру (оплата праці яких фінансується з грошей, залучених ресурсним центром):

•  навчають членів родини навичкам, необхідним для догляду за пацієнтами;
• організовують заняття з пацієнтами зі спеціалізованих навичок домедичної допомоги;
• організовують роботу волонтерського руху у лікарні (через створення «Корпусів волонтерів»);
• відповідають за маркетинг та PR закладу охорони здоров’я, в тому числі через організацію реклами у ЗМІ;
• відповідають за виготовлення сувенірної та іншої продукції яка може бути продаватись з логотипом лікарні (блокноти, ручки, пакети, одяг, кружки тощо);
• організовують роботу он-лайн та оф-лайн магазинів, в яких відбувається збут продукції з логотипом лікарні;
• відповідають за подання заявок на отримання грантів для лікарні;
• займаються безпосередньо фандрайзингом тощо

Ресурсні центри в закладах охорони здоров’я економічно-розвинених та інших країн світу опікуються створенням комфортних умов для медичних працівників, зокрема, організують доставку гарячих обідів персоналу лікарні, облаштовують кімнати відпочинку.

Питання та відповіді:

Як лікарні, яка має бажання залучати додаткові ресурси від донорів, створити власний ресурсний центр? З чого почати, щоб не витратити час, кошти, нерви і… не досягти потрібного результату? Як розрахувати витрати, кому довіритись?

Виникають десятки питань, на які потрібно мати відповідь керівнику лікарні чи ініціативній групі, що вирішила створити ресурсний центр. На жаль, відповіді на ці питання або відсутні в пошуку «гугла» (навіть англійською мовою), або – застарілі, або – підозрілі…, проте -  медпрацівникам, як нікому, відомо, що деколи – краще нічого не робити, аби не нашкодити. Адже якщо почати створення ресурсного центру – то можна не тільки гроші не зібрати, але й потрапити під додатковий тягар відповідальності (перевірок) в тому числі від прокуратури) при і так доволі сильному перевантажені та відсутності кваліфікованого персоналу.

А чи дійсно важливо відкривати свій «кишеньковий» благодійний фонд (громадську організацію) і що робити, якщо така організація чи фонд вже існують? Чи варто скористатись місцевим (локальним) дружнім фондом? Де шукати перших (других, десятих) донорів, чи що робити, коли донори перестали формувати джерело ресурсів? Як звітуватись та як залучати і яких волонтерів?

Створенням ресурсних центрів для лікарень займаються далеко не кожен благодійник (тим більше – не кожна волонтерська ініціатива). Частіше - такі ресурсні центри лікарням допомагають створювати члени професійних асоціацій благодійників, а саме - інноваційні благодійні фонди, які мають досвід з фандрайзингу, з маркетингу та з комунікацій зі ЗМІ, з роботи з волонтерами та спеціалізуються на медичній сфері.

Однією з таких організацій є член Української асоціації благодійників -  Міжнародний Благодійний Фонд «Здоров’я українського народу», який з 2010 року працює в галузі медицини, проводить освітні заходи для лікарень (з фандрайзингу та з роботи з волонтерами) та має відповідну модель створення ресурсних центрів для закладів охорони здоров’я.

Найближчим часом Міжнародний Благодійний Фонд «Здоров’я українського народу» спільно із партнерами відкриє «Академію медичного фандрайзингу» в межах якої – фахівці будуть проводити освітні заходи, які допоможуть лікарні створити ресурсний центр і через нього залучати від 10 до 200 мільйонів грн. на рік.

Зі всіх учасників освітнього потоку (працівників українських лікарень та залучених осіб), за результатами навчання - буде відібрано кращі 10 команд, яким пощастить отримати не тільки додаткові знання та вміння, але й - можливості по вступу у міжнародну мережу закладів охорони здоров’я, які мають власні ресурсні центри.

Цей бонус -  відкриє перед керівництвом лікарень переможців та команд створених завдяки навчанню ресурсних центрів по істині не вичерпне джерело міжнародних ресурсів, що допоможе успішно надавати якісну медичну допомогу мешканцям України.

Корисні посилання:

ст.1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192 від 22.10.1999 р. (далі – Закон №1192) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14#Text

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17#Text

https://buh.ligazakon.net/aktualno/12264_gumantarna-dopomoga-dokumentalne-oformlennya-oblk-ta-vdpovdalnst

https://moz.gov.ua/article/news/moz-nadast-medichnim-zakladam-dodatkove-finansuvannja-dlja-viplat-zarobitnoi-plati

https://www3.ha.org.hk/ntec/content/hrc_e.asp#

https://www.chla.org/family-resource-center

https://www.houp.org