Організація нейрохірургічної допомоги на різних етапах медичної евакуації

На полі бою або на місці поранення

1. Перша медична допомога здійснюється у вигляді взаємодопомоги або молодшим медичним персоналом - накладається асептична марлева пов'язка на рану.

2. Пораненого евакуюють з місця поранення на ношах. У випадках порушення дихання, носової кровотечі або блювання, пораненого укладають на бік з метою запобігати попаданню вмісту порожнини рота та носа в дихальні шляхи.

На етапі першої лікарської допомоги

Перша лікарська допомога надається лікарями загального профілю

1. Виправляється за необхідності пов'язка.

2. Виконується ін'єкція антибіотика внутрішньом'язово.

3. Виконується ін'єкція протиправцевої сироватки.

4. Якщо наявна безперервна зовнішня кровотеча з м'яких тканин голови накладається туга пов'язка.

5. Якщо наявне порушення дихання - вживаються заходи щодо звільнення дихальних шляхів і вставляється повітровід.

6. Іммобілізація переломів. Протишокова терапія.

Перша лікарська допомога постраждалим в стані травматичного шоку включає наступні дії:

1. Оцінити стан постраждалого, показники вітальних функцій (дихання, кровообігу) та, у разі необхідності, розпочати реанімаційні заходи.

2. Проконтролювати правильність проведених фельдшером заходів та усунути відмічені недоліки.

3. Оцінити ступінь тяжкості травматичного шоку та тяжкості крововтрати.

4. У випадку, якщо у потерпілого виявляють ознаки травматичного шоку ІІ та вище ступеню або ІІ-го і вище класу крововтрати – обов’язково потрібно встановити внутрішньовенний катетер і розпочати внутрішньовенне введення інфузійних розчинів (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера) в об’ємі 800-1000 мл.

5. Організувати негайне транспортування постраждалого у стаціонар.

Невідкладні заходи під час транспортування постраждалого:

1. Оцінюють вітальні функції – наявність дихання, пульсу, АТ. У разі необхідності проводять реанімаційні заходи: штучне дихання та масаж серця.

2. Проводять зупинку зовнішньої кровотечі (якщо це не було зроблено на попередньому етапі).

3. Встановлюють катетер у вену (якщо цього не було зроблено раніше). Цей захід є обов’язковим у випадку, коли у постраждалого діагностується травматичний шок ІІ та вище ступеню тяжкості. Якщо наявні тяжкі поранення та ознаки вираженої крововтрати (ІІІ-ІV клас) часто потрібно катетеризувати 2-3 вени для того, щоб проводити інфузію у високому темпі.

4. Розпочати інфузію кристалоїдів (0,9% NaCl, розчин Рінгера, реосорбілакт).

5. Для боротьби з болем у пацієнтів з вогнепальними пораненнями в умовах машини швидкої допомоги доцільно використовувати наркотичні анальгетики (морфін, омнопон, промедол). Якщо дозволяє ситуація, стан потерпілого та особливості ураження – проводять новокаїнову блокаду місць переломів або провідникові блокади нервових стовбурів.

6. Проводять іммобілізацію переломів, накладання стерильних пов’язок на відкриті рани у випадках, якщо цього не було виконано на попередніх етапах.

На етапі кваліфікованої допомоги

Кваліфікована допомога надається в окремих медичних батальйонах, гарнізонних госпіталях, міських лікарнях хірургами загального профілю.

1. За невідкладними показами здійснюється тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі з рани м'яких тканин голови тільки тим пораненим, у яких наявна безперервна зовнішня кровотеча (засобами місцевого гемостазу: за допомогою діатермокоагуляції, тампонадою з розчином перекису водороду, тампонадою сухими марлевими серветками). Категорично забороняється будь-яке висічення країв шкірних ран голови (хірургічна обробка ран м'яких тканин покривів черепа переноситься як і радикальне хірургічне втручання на головному мозку на етап спеціалізованої допомоги).

2. Проводиться симптоматична терапія до моменту евакуації на етап спеціалізованої допомоги.

3. Більшість поранених є гіповолемічні, які потребують раннього відновлення ОЦК. Використовуються кристалоїдні та колоїдні розчини.

4. Продовжити або розпочати (якщо цього не було зроблено раніше) інфузію кристалоїдів - 0,9% NaCl, розчин Рінгера, реосорбілакт.

Але слід пам’ятати важливе правило: Ніколи не починайте інфузійну терапію з введення колоїдних розчинів!

Яким би тяжким не здавався стан пацієнта, завжди слід починати інфузію тільки з кристалоїдів. Пам’ятайте – в першу чергу потрібно ліквідувати дегідратацію («гідра-» – вода!). Тому дайте постраждалому цю «воду» – проведіть спочатку інфузію 800-1000 мл кристалоїдів, і тільки потім починайте вводити колоїди. Така тактика допоможе уберегти постраждалого від розвитку побічних ефектів колоїдів – гострої ниркової недостатності і порушень коагуляції.

5. Декстрани (реополіглюкін, поліглюкін) – не використовувати! Крім того, що декстрани дуже часто викликають анафілактоїдні реакції та гостру ниркову недостатність, вони ще й приводять до помилок у визначенні групи крові. Тому на догоспітальному етапі, особливо у разі тяжких пораненнях і великій крововтраті, від введення декстранів слід утриматись.

6. При неефективності кристалоїдів (зберігаються низький АТ, «мармуровість» шкіри та інші прояви шоку) до інфузій додають розчини колоїдів. Перевагу слід віддавати розчинам гідроксиетильованих крохмалів (ГЕК, наприклад – гекотон) та розчинам желатини.

7. Введення адреналіну, норадреналіну, мезатону у разі шоку бажано уникати, тому що, звужуючи судини, ці засоби погіршують кровопостачання до мозку, серця, нирок та печінки.

ДЖЕРЕЛО