Особливості вогнепальних пошкоджень органів черевної порожнини
Дата публікації: 30.03.2022
Автори: Відкриті джерела
Ключові слова: черевна порожнина, травма, НМУ, війна, воєнний стан
Внутрішні органи можуть бути пошкоджені не тільки прямою дією снаряду, але й ударною хвилею.
Не завжди вдається точно визначити межі життєздатності тканин пошкоджених органів внаслідок наявності зони повторного некрозу (молекулярний струс). Можливі множинні розриви та пошкодження порожнистих органів під дією гідродинамічного удару, особливо у випадках, коли ці органи наповнені рідиною (сечовий міхур, шлунок, кишківник).
Чисельність пошкоджень, складність траєкторії ранового каналу, які пов’язані зі застосуванням снарядів зі зміщеним центром ваги, зумовлюють складність інтраопераційної діагностики вогнепальних пошкоджень внутрішніх органів черевної порожнини. Великі зони первинного некрозу тканин, порушення регіонарного кровотоку та мікроциркуляції в зоні рани обумовлюють велику кількість гнійно-септичних ускладнень у поранених. У 2/3 поранених спостерігаються пошкодження двох або більше органів черевної порожнини.
Поранення порожнистих органів виявляються в 62 % поранених, а поєднання пошкоджень порожнистих і паренхіматозних органів — у 14 %.
Симптоми проникаючих поранень черевної стінки:
1) абсолютні:
- випадіння сальника;
- випадіння кишкових петель у рану;
- поява у рані кишкового вмісту, жовчі, сечі;
2) відносні:
- біль у животі: у перші години після поранення біль може бути відсутнім у поранених, що знаходяться в стані збудження і глибокого шоку;
- блювання;
- спрага, відчуття сухості в роті, сухість язика;
- зміна характеру зовнішнього дихання з грудного на черевне;
- тахікардія;
- напруження черевної стінки;
- болючість під час пальпації, що спочатку обмежена ділянкою, яка прилягає до місця пошкодження парієтальної очеревини;
- позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга.
Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації
Заходи першої медичної та долікарської допомоги:
1. на полі бою (в осередку ураження) на вхідні та вихідні отвори рани накладають пов’язку;
2. нутрощі, які випали, не вправляють, а покривають пов’язкою і прикріплюють до пораненого;
3. вводять анальгетики;
4. швидка евакуація з поля бою.
Заходи першої лікарської допомоги:
1) перевірка пов’язки (під час наявності евентерації показане змочування петель кишок, що випали, і сальника стерильною вазеліновою олією для запобігання висихання);
2) введення правцевого анатоксину;
3) введення антибіотиків широкого спектра дії;
4) введення анальгетиків, за показаннями серцевих засобів; якщо є абсолютні ознаки проникаючого поранення, то показане застосування наркотичних анальгетиків;
5) у холодний час року поранених необхідно зігріти: обкласти грілками, завернути у ковдру або спальний мішок;
6) пораненим у живіт з ознаками тривалої кровотечі показана інфузійна терапія, якщо вона не викликає затримки на етапі евакуації;
7) під час внутрішньочеревної тривалої кровотечі, інфузійна терапія малоефективна, оскільки підйом артеріального тиску посилює внутрішню кровотечу (“ефект решета”);
8) негайна евакуація.
Сортувально-евакуаційні групи під час надання кваліфікованої медичної допомоги:
1) поранені з ознаками внутрішньої кровотечі негайно направляють в операційну;
2) поранені в стані шоку ІІ-ІІІ ступеня та у термінальному стані направляються в протишокові палати для підготовки до операції;
3) всі інші поранені з проникаючими пораненнями, що підлягають операції, направляються в операційну в першу чергу, але слідом за тими, у кого є ознаки внутрішньої кровотечі;
4) поранені, що не мають ознак шоку і гострої крововтрати, але які потребують додаткових діагностичних заходів для підтвердження або виключення проникаючих поранень або закритих пошкоджень внутрішніх органів, направляються в операційну або в госпітальне відділення (для спостереження, рентгенологічного дослідження).