Що потрібно знати про траншейну стопу?

Траншейна стопа (окопна стопа) - різновид відмороження, що полягає в ураженні стоп внаслідок тривалої дії холоду та вологи під час вимушеного малорухомого положення.

Цей стан вперше став відомий під час Першої світової війни, коли солдати перебували в холодних вологих умовах окопів без додаткових шкарпеток або чобіт, які допомагали б тримати ноги сухими. Після подій Першої світової війни з’явилася обізнаність про те, що необхідно намагатися зберегти ноги сухими. Однак, навіть сьогодні таке ускладнення можливе.

Симптоми траншейної стопи можуть включати: поколювання, свербіж, набряк, оніміння, шкіра стає холодною, плямистою.

Якщо стопи зігріти, то відмічається зміна кольору шкіри з білого на червоний та зрештою вона стає сухою та болючою. Можуть утворюватися пухирі, які призводять до злущення шкіри та тканин на пошкодженій стопі.

Виділяють 4 стадії траншейної стопи:

Стадія 1 – стадія травми: кровотік обмежений, шкіра холодна, відчувається оніміння. Кінцівка може бути червоного або білого кольору, біль відсутній.

Стадія 2 – відразу після травми: після того, як стопа зігріється, колір змінюється з білого на синій, але кінцівка залишається холодною та онімілою. Може спостерігатися незначний набряк.

Стадія 3 – фаза гіперемії: цей період може тривати від 2 тижнів до 3 місяців. За цей час кінцівка стає гарячою і червоною, а шкіра - сухою. Часто з’являється біль, у тяжких випадках можуть утворитися пухирі.

Стадія 4 - стадія після гіперемії: може тривати до кінця життя людини. З’являється підвищена чутливість до холоду, а також наявний больовий синдром. В деяких випадках утворюються виразки. 

Причини виникнення цього стану

Траншейна стопа виникає в результаті впливу температури від 0°C до 15°C, ризик збільшується, якщо ноги знаходяться у вологому середовищі. Це відбувається, коли низька температура обмежує приплив крові до ураженої ділянки. У деяких людей симптоми можуть розвинутися вже через годину впливу зазначених факторів; в інших випадках симптоми можуть не проявлятися протягом тижня. Тяжкість травми буде залежати від ступеня холоду, вологості тканини та тривалості перебування людини в цих умовах.

Найбільше страждають військовослужбовці, і є припущення, що стресовий фактор також сприяє розвитку траншейної стопи.

Траншейна стопа потребує своєчасного лікування, оскільки може призвести до гангрени та подальшої ампутації кінцівки.

Лікування траншейної стопи

Одним з простих методів лікування є відпочинок та підвищене положення ураженої кінцівки задля стимулювання кровообігу. Ця проста маніпуляція також запобігає утворенню пухирів та ран. Нестероїдні протизапальні засоби можуть допомогти у знятті больового синдрому та набряку.

Центр контролю та профілактики захворювань США пропонує послідовні методи, які можна застосовувати у домашніх умовах: 

• зняти шкарпетки,
• уникнути носіння брудних шкарпеток,
• негайно очистити уражену шкіру,
• ретельно витерти ноги,
• нанести теплові компреси на уражену ділянку до 5 хвилин.

Якщо симптоми не покращуються після виконання зазначених маніпуляцій,  то необхідно обов’язково звернутися до лікаря задля уникнення будь-яких ускладнень.

Сучасні рекомендації також полягають у повільному пасивному зігріванні ураженої кінцівки з адекватним знеболенням за допомогою амітриптиліну або інших засобів для лікування нейропатичного болю. Важливо оцінити наявність ознак гіпотермії та усунути будь-які фактори навколишнього середовища, які можуть призвести до траншейної стопи.

Але найкраще лікування траншейної стопи – це профілактика. Дуже важливо, щоб військовослужбовці часто змінювали шкарпетки та залишали ноги у сухому стані.

Джерела:

Medicalnewstoday

NCBI