Порівняльна ефективність і безпека системного лікування хронічної кропив'янки: нові дані для клініцистів

Хронічна кропив’янка — це поширене дерматологічне захворювання, що характеризується сверблячими висипаннями, ангіоневротичним набряком або обома симптомами, які тривають шість тижнів і більше. Для пацієнтів із недостатньою відповіддю на антигістамінні препарати існує багато системних методів лікування, однак їх порівняльна ефективність і безпека залишалися невизначеними.

Мета

Систематично оцінити порівняльні переваги та потенційну шкоду системного лікування хронічної кропив’янки на основі мережевого метааналізу для оновлення рекомендацій Американської академії алергії, астми та імунології (AAAAI), Американського коледжу алергії, астми та імунології (ACAAI) та Спільної робочої групи з практичних параметрів (JTFPP).

Методи

Проведено систематичний пошук у базах даних Medline, Embase, CENTRAL, китайських біомедичних ресурсах (CBM, CNKI, VIP, Wanfang) до 4 лютого 2025 року включно. Було включено рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), що порівнювали системне та фототерапевтичне лікування хронічної кропив’янки. Відбір, екстракція та оцінка ризику упередженості проводились незалежно двома рецензентами. Оцінювались результати, важливі для пацієнтів: активність кропив’янки, ангіоневротичний набряк, якість життя, побічні ефекти. Аналіз включав мережевий метааналіз з використанням байєсівського підходу, GRADE — для оцінки достовірності доказів.

Було включено 93 дослідження (11 398 учасників, з яких 11 135 — у РКД), що охоплювали 42 втручання. Стандартна доза анти-IgE препарату (300 мг кожні 4 тижні) та інгібітор тирозинкінази Брутона (ремібрутиніб) продемонстрували найвищу ефективність з високою достовірністю для активності кропив’янки та якості життя. Проте профіль безпеки ремібрутинібу залишається менш визначеним.

Інші втручання мали такі характеристики:

• Дупілумаб покращував активність кропив’янки, але його ефективність щодо ангіоневротичного набряку та якості життя залишається невизначеною.
• Циклоспорин потенційно ефективний, але має високий ризик побічних ефектів.
• Імуномодулятори (азатіоприн, мікофенолат, метотрексат, сульфасалазин, гідроксихлорохін), дапсон, вітамін D та фототерапія можуть бути корисними, але докази мають низьку або дуже низьку достовірність.
• Бенралізумаб, квілізумаб, тезепелумаб ймовірно не мають переваг порівняно з плацебо.

Результати були узгодженими серед різних підтипів хронічної кропив’янки (спонтанної та індукованої), незалежно від віку чи тяжкості захворювання.

Мережевий метааналіз, проведений відповідно до стандартів GRADE та PRISMA-NMA, став найбільшим на сьогодні порівняльним аналізом ефективності системного лікування хронічної кропив’янки. Він усунув обмеження попередніх оглядів, включивши не лише РКД, а й обсерваційні дослідження щодо мікофенолату та сульфасалазину. Автори застосували ретельний підхід до валідації результатів: оцінка ризику систематичної помилки, публікаційної упередженості, невизначеності, непослідовності та клінічної значущості.

Клінічне значення

1. Першочергові варіанти для пацієнтів з рефрактерною хронічною кропив’янкою — стандартна доза анти-IgE препарату та ремібрутиніб.
2. Циклоспорин може бути альтернативою, однак слід уважно зважувати ризики.
3. Інші методи мають обмежену доказову базу, що потребує подальших досліджень.
4. Пацієнти із супутніми захворюваннями, такими як алергія або атопічний дерматит, можуть віддати перевагу препаратам з підтвердженим впливом на декілька імунозалежних станів.

Обмеження

• Короткий період спостереження у більшості досліджень.
• Відсутність досліджень серед дітей до 12 років.
• Брак рандомізованих досліджень високих доз анти-IgE препаратів.
• Обмежена звітність щодо ангіоневротичного набряку та впливу на якість життя.
• Недостатня кількість даних про довгострокову безпеку.

Цей мережевий метааналіз надає найбільш повні на сьогодні докази для вибору оптимальної системної терапії у пацієнтів із хронічною кропив’янкою, резистентною до антигістамінних препаратів. Препарати з доведеною ефективністю та безпекою, такі як стандартна доза анти-IgE та ремібрутиніб, мають пріоритет. Інші методи лікування потребують обережного застосування через невизначеність доказової бази. Усі клінічні рішення мають ухвалюватися з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта, супутніх патологій, доступності препаратів та контексту охорони здоров’я.

ДЖЕРЕЛО: Jacionline

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.