Поширені знеболювальні засоби та їхній внесок у формування стійкості до антибіотиків: нові дані

Антимікробна резистентність (АМР) є однією з найбільших загроз громадському здоров’ю XXI століття. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), лише у 2019 році бактеріальна резистентність стала безпосередньою причиною 1,27 млн смертей у світі. Традиційно основну увагу приділяли надмірному або неправильному застосуванню антибіотиків. Проте нові дані свідчать, що поширені неантибіотичні препарати — зокрема анальгетики — також можуть відігравати значну роль у формуванні стійкості.

Дослідники Університету Південної Австралії провели перше у своєму роді дослідження, щоб оцінити, як поширені знеболювальні засоби (ібупрофен, ацетамінофен) взаємодіють із антибіотиками і чи здатні вони підсилювати резистентність бактерій.

Було досліджено взаємодію:

• неантибіотичних препаратів (ібупрофен, ацетамінофен, диклофенак, фуросемід, метформін, аторвастатин, трамадол, темазепам, псевдоефедрин),
• антибіотика широкого спектру дії (ципрофлоксацин),
• бактерії Escherichia coli, яка є поширеним збудником інфекцій кишечника та сечовивідних шляхів.

Вивчали генетичні мутації, стійкість до антибіотиків та швидкість росту бактерій за умов комбінованого впливу.

Результати

1. Ібупрофен та ацетамінофен окремо сприяли розвитку мутацій E. coli, що призводило до резистентності до ципрофлоксацину.
2. При спільному застосуванні з антибіотиком резистентність розвивалася швидше, ніж при використанні лише ципрофлоксацину.
3. Виявлено, що ці препарати активують захисні механізми бактерій, які витісняють антибіотик та знижують його ефективність.
4. Бактерії ставали стійкими не лише до ципрофлоксацину, але й до інших антибіотиків із різних фармакологічних груп.
5. Серед інших протестованих препаратів також були зафіксовані різні рівні взаємодії, що потребує додаткового дослідження.

Отримані дані змінюють уявлення про фактори формування АМР. Стійкість до антибіотиків більше не можна розглядати виключно у контексті їхнього застосування — поширені неантибіотичні препарати, які призначаються щодня, також можуть відігравати ключову роль.

Особливе занепокоєння викликає ситуація у будинках для людей похилого віку, де пацієнтам часто призначають комбінації тривалих методів лікування — знеболювальні, діуретики, гіпоглікемічні препарати, засоби для зниження холестерину чи регуляції сну. Це створює сприятливе середовище для розвитку та поширення стійких штамів бактерій.

Практичне значення

• Необхідно враховувати ризики поліпрагмазії у пацієнтів похилого віку.
• Під час призначення антибіотиків важливо оцінювати можливі взаємодії з неантибіотичними препаратами.
• Потрібні подальші дослідження для кращого розуміння механізмів резистентності та визначення оптимальних стратегій терапії.

Результати дослідження доводять, що резистентність до антибіотиків є багатофакторною проблемою, яка виходить за межі лише антибактеріальної терапії. Поширені знеболювальні препарати можуть значно підсилювати стійкість бактерій, що потребує перегляду підходів до лікування вразливих груп населення та більш зваженої фармакотерапії.

Перегляньте записи:

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.