Сучасні підходи до діагностики та лікування гіпертрофованих синовіальних складок колінного суглоба

Колінний суглоб є найбільшим і найскладнішим суглобом людини, який забезпечує рухи в трьох взаємно перпендикулярних площинах: згинання-розгинання, обертання та відведення-приведення. Враховуючи важливість колінного суглоба для ходьби, бігу та інших рухових функцій, пошкодження цієї структури суттєво знижують якість життя. Найпоширенішими проблемами є травми, дегенеративні зміни, запальні процеси.

Синовіальні складки – це анатомічно природні утворення, залишки ембріональних перегородок у суглобі. У нормі вони не викликають симптомів, але при гіпертрофії, фіброзі або запаленні можуть стати джерелом хронічного больового синдрому та обмеження рухливості.

Значення гіпертрофованих синовіальних складок (ГСС) часто недооцінюється, що призводить до тривалого дискомфорту та помилкової діагностики. У статті розглядаються сучасні підходи до їх діагностики та лікування з урахуванням клінічних, інструментальних і хірургічних методів.

Анатомо-фізіологічні особливості синовіальних складок

Синовіальні складки формуються в період ембріогенезу як залишки синовіальних перегородок, які розділяють суглобову порожнину. Після утворення єдиної суглобової порожнини ці перегородки частково розсмоктуються, але деякі залишаються у вигляді складок.

Основні типи складок за локалізацією:

• Супрапателярна складка — розташована над надколінком, частота виявлення коливається від 50% до 87%. Найчастіше безсимптомна, але може брати участь у патологічних процесах при травмах чи хронічних запаленнях.
• Інфрапателярна складка — розташована під надколінком, біля передньої хрестоподібної зв’язки, має форму вертикальної перегородки. Може спричиняти контрактури та обмеження рухів.
• Латеропателярна складка — менш поширена, локалізована з латерального боку колінного суглоба, може викликати біль і клацання.
• Медіапателярна складка — найчастіше виявляється у пацієнтів із симптомами. Розташована на медіальній стінці суглоба, може гіпертрофувати і фіброзуватися, викликаючи «Shelf-синдром» з больовим синдромом і дегенеративними змінами хряща.

Складки виконують роль своєрідних «амортизаторів» і підтримують рівномірний розподіл навантаження в суглобі. У нормі вони мають тонку, еластичну структуру і багату васкуляризацію.

Етіопатогенез гіпертрофії синовіальних складок

Гіпертрофія синовіальних складок — це патологічне збільшення їх обсягу через фіброзні зміни, запалення, ущільнення, що знижує їх еластичність і порушує нормальну механіку рухів.

До факторів ризику належать:

• Хронічні запальні процеси колінного суглоба — синовіти різного походження (травматичні, аутоімунні, інфекційні), які сприяють набряку та потовщенню складок.
• Прямі травми — удари, розтягнення, що пошкоджують структури синовіальної оболонки, викликають локальний набряк і подальше фіброзне ущільнення.
• Мікротравми на фоні інтенсивних фізичних навантажень — повторювані мікроудари при спорті, роботі або надмірній вазі.

Патогенетично тривала травматизація провокує заміщення нормальної еластичної тканини фіброзною, що призводить до потовщення складки, її ущемлення в межах суглоба (особливо між надколінником і стегновим виростком), що викликає локальний біль, запалення і дегенерацію хряща.

Генетичні та сполучнотканинні фактори також можуть підвищувати ризик патології.

Клінічна картина

ГСС може протікати безсимптомно або проявлятися різноманітною симптоматикою, залежно від ступеня гіпертрофії й супутніх змін.

Основні симптоми:

• Біль у колінному суглобі, що локалізується зазвичай у передній або медіальній ділянці.
• Підсилення болю при згинанні/розгинанні коліна, підйомі/спуску по сходах, тривалому сидінні.
• Відчуття клацання, хрускоту, захоплення в суглобі — викликані механічним защемленням складки.
• Обмеження рухливості, почуття скутості.
• Можливий набряк і підвищена чутливість в області суглоба.

Симптоматика часто двобічна і може нагадувати інші патології (пошкодження меніска, хондромаляцію).

Діагностика

Діагностика гіпертрофованих синовіальних складок базується на комплексному підході:

• Клінічне обстеження, включаючи збір анамнезу, оцінку характеру болю, фізикальні тести:
  • Тест медіапателярної складки — введення пальця в зону пателофеморального суглоба з подальшим згинанням коліна до 90°, що провокує біль.
  • Розгинальний тест — біль при розгинанні із внутрішньою ротацією.
  • Згинальний, ротаційно-вальгусний, холдинг-тести для уточнення локалізації.
• Інструментальні методи:
  • Ультразвукове дослідження (УЗД) — оцінка синовіальної оболонки, наявність синовіту, структурні зміни.
  • Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — найбільш інформативний метод для візуалізації складок, фіброзу, пошкоджень хряща, запалення.
  • Артроскопія — візуалізація складок у реальному часі, визначення ступеня патологічних змін, можливість одночасного лікування.
• Диференційна діагностика — виключення інших причин болю: ушкодження медіальної пателофеморальної зв’язки, хондромаляція, хвороба Кеніга, пошкодження менісків, синовіти іншого походження.

Перегляньте запис:

Критерії діагностики

Основні критерії, що підтверджують патологію гіпертрофованих синовіальних складок:

• Характерна клінічна симптоматика (біль, клацання, локальна болючість).
• Відсутність або низька ефективність консервативного лікування протягом 6–8 тижнів.
• Виявлення потовщеної, фіброзної, аваскулярної складки при МРТ або артроскопії.
• Відсутність інших захворювань, здатних пояснити симптоми.

Лікування

Консервативна терапія:

• Обмеження фізичних навантажень, особливо активних рухів, що провокують симптоми.
• Протизапальні препарати (НПЗП) для зменшення болю і запалення.
• Фізіотерапевтичні процедури (фонофорез, кріотерапія, ультразвук) для зняття набряку.
• ЛФК — ізометричні вправи для зміцнення квадрицепса, плавання, вправи на велотренажері з обмеженням розгинання.
• Тейпування або використання ортезів для стабілізації суглоба.
• Клітинна терапія за показаннями для стимуляції регенерації тканин.

Хірургічне лікування:

• Рекомендоване при відсутності ефекту від консервативної терапії понад 2 місяці або при наявності виражених ушкоджень.
• Артроскопічне видалення гіпертрофованої складки, дебридмент уражених тканин, вапоризація.
• Операція дозволяє зняти механічну перешкоду, зменшити біль, запобігти подальшому руйнуванню хряща.

Післяопераційний період

• Короткочасна іммобілізація (до 12 годин) для зменшення набряку.
• Еластичне бинтування або компресія.
• Рання активізація пацієнта — ізометричні вправи, пасивні рухи, поступове збільшення навантаження.
• З 10–14 дня — відновлювальна фізкультура, заняття на тренажерах, плавання.
• Фізіотерапевтичні методи (грязьові аплікації, масаж, діадинамічні струми) для зняття болю і поліпшення функції.

Прогноз

При ранній діагностиці та адекватному лікуванні більшість пацієнтів досягає значного покращення якості життя та функції суглоба. Консервативна терапія успішна на початкових стадіях. Артроскопічне видалення складок має хороші результати у пацієнтів із резистентною формою, знижуючи больовий синдром і запобігаючи подальшому руйнуванню хряща.

Проте без своєчасної терапії можливий розвиток хронічного синовіту, фіброзу, контрактур та раннього артрозу.

Також рекомендуємо розділ Протоколи,
що містить адаптовані для системи охорони здоров’я України
клінічні настанови та протоколи, що слугують доказовою основою для ефективного лікування.

Висновки

Гіпертрофовані синовіальні складки — важлива, але часто недооцінена причина больового синдрому в колінному суглобі. Своєчасне виявлення за допомогою клінічних, інструментальних методів та артроскопії, а також комбіноване лікування, дозволяють значно покращити функцію коліна і якість життя пацієнтів. Подальші дослідження необхідні для покращення діагностичних алгоритмів та розробки оптимальних терапевтичних стратегій.

ДЖЕРЕЛО: УМЧ

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.