Раннє встановлення діагнозу розсіяного склерозу: виклики, досягнення та перспективи клінічної практики

Розсіяний склероз (РС) — мультифакторне захворювання з варіабельним перебігом і гетерогенною клінічною картиною. Симптоми можуть включати зорові розлади, порушення координації, слабкість у кінцівках, чутливі та когнітивні порушення. Через схожість початкових симптомів із низкою інших неврологічних станів діагностика потребує мультидисциплінарного підходу, клінічного досвіду та використання сучасних технологій.

Бар’єри на шляху до діагнозу

1. Глобальна нерівність у доступі до нейровізуалізації.
   У багатьох регіонах обмежений доступ до МРТ із контрастуванням, що ускладнює виконання критеріїв діагностики.
2. Низький рівень обізнаності первинної ланки.
   Нерідко пацієнти звертаються по допомогу на етапі вже виражених неврологічних порушень, втрачаючи час на маршруті від сімейного лікаря до профільного спеціаліста.
3. Складність у диференціальній діагностиці.
   У пацієнтів з атиповими проявами або супутніми патологіями РС може залишатися невизнаним протягом тривалого часу.

Ключова роль сучасної МРТ у діагностиці

Переваги новітніх МРТ-методик, зокрема натрієвого картування та спектроскопії, полягають у здатності виявляти мікроструктурні зміни ще до появи типових вогнищ. Такі підходи вже впроваджуються у практику провідних нейроцентрових клінік, що дозволяє діагностувати РС навіть при першому клінічному епізоді.

Нейробіомаркери: потенціал N-ацетилглюкозаміну

У пацієнтів із прогресуючою формою РС виявлено значно нижчий рівень N-ацетилглюкозаміну у крові. Це може відображати дефіцит природної регенерації мієліну, що відкриває можливість для раннього прогнозування тяжкого перебігу і персоналізованої терапевтичної стратегії.

Когнітивні порушення і мовні функції

На сьогодні вважається, що дефіцит вербальної швидкості при РС зумовлений не стільки мовними порушеннями, скільки зниженням швидкості обробки інформації. Це має враховуватись під час клінічної оцінки та планування реабілітаційних заходів.

Пацієнтський досвід як ключ до вчасного діагнозу

Розповіді пацієнтів про шлях до встановлення діагнозу часто свідчать про недооцінювання перших симптомів, хибні попередні діагнози та емоційне навантаження. Формування довіри, відкритого діалогу та участі пацієнта у прийнятті рішень є основою персоналізованого підходу у веденні РС.

Роль телемедицини в епоху змін

Пандемія спричинила активне впровадження телемедицини в діагностичний процес. Вона виявилася особливо цінною для моніторингу стану пацієнтів у віддалених районах, надаючи змогу проводити первинний скринінг та супровід навіть у разі обмеженого фізичного доступу.

Перегляньте запис:

Актуальні напрями клінічного навчання

Ключовими темами професійного розвитку мають бути:

• алгоритми ранньої діагностики при підозрі на РС;
• інтерпретація нетипових неврологічних симптомів;
• використання нейробіомаркерів та сучасної візуалізації;
• мультидисциплінарна взаємодія з нейропсихологами та фізіотерапевтами.

Висновки

Проблема пізньої діагностики РС вимагає системного підходу: від удосконалення клінічної настороженості лікарів до розширення доступу до сучасної нейровізуалізації та біомаркерів. Об’єднання зусиль лікарів, пацієнтів, дослідників та організацій підтримки створює основу для інформованих, турботливих спільнот, де кожен діагноз РС — це не вирок, а початок нового етапу з чітким планом дій.

Разом долаємо розсіяний склероз — на шляху до раннього розпізнавання, ефективного ведення та гідного життя.

ДЖЕРЕЛО: worldmsday.org

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.