Статеві відмінності у впливі тестостерону на ризик розвитку остеоартрозу колінних суглобів

Нові дані, отримані в межах масштабного популяційного проспективного Роттердамського дослідження, свідчать про статеву специфіку впливу тестостерону на розвиток остеоартрозу колінних суглобів (ОА). Вищі рівні тестостерону були пов’язані з меншою поширеністю рентгенологічно підтвердженого ОА колін у жінок, але не у чоловіків. Водночас у чоловіків виявлено асоціацію між підвищеним рівнем тестостерону та більш тяжким перебігом ОА дрібних суглобів кистей рук.

Дослідження мало на меті оцінити зв’язок між загальним і вільним тестостероном та поширеністю і тяжкістю остеоартрозу у жінок і чоловіків. Загалом проаналізовано дані 8685 учасників віком від 45 років, з яких 4766 були жінками та 3919 чоловіками — для оцінки поширеності РКОА. Окремо оцінювали хронічний колінний біль (ХКП) у 8164 осіб (4571 жінка та 3593 чоловіки).

Усі учасники пройшли лабораторні обстеження, зокрема визначення рівня загального тестостерону та глобуліну, що зв’язує статеві гормони (SHBG). Рівень вільного тестостерону розраховували за формулою з урахуванням концентрації SHBG. Рентгенологічні ознаки РКОА визначала оцінка ≥2 за шкалою Келлгрена–Лоуренса (KL) або наявність тотального ендопротезування. ХКП визначався як біль або скутість у колінному суглобі тривалістю понад 3 місяці. Тяжкість ОА кистей оцінювали сумарно за шкалою KL для 30 суглобів обох рук, поділену на 15.

Після корекції на численні коваріанти результати показали:

• У жінок: підвищені рівні загального тестостерону (відношення ризиків [ВР] = 0,83; 95% довірчий інтервал [ДІ]: 0,68–0,99) та вільного тестостерону (ВР = 0,84; 95% ДІ: 0,68–0,98) асоціювалися з меншою поширеністю рентгенологічного ОА колінних суглобів.
• Вищий рівень вільного тестостерону був також пов'язаний зі зниженим ризиком хронічного колінного болю (ВР = 0,85; 95% ДІ: 0,71–0,98).
• У чоловіків: навпаки, вищі рівні вільного тестостерону (ВР = 1,07; 95% ДІ: 1,02–1,11) та загального тестостерону (ВР = 1,08; 95% ДІ: 1,03–1,13) були пов’язані з більш вираженим ураженням суглобів кистей рук.

Результати свідчать, що роль тестостерону у патогенезі ОА може бути статево специфічною. У жінок середнього та старшого віку вільний тестостерон потенційно може мати захисний ефект проти ОА колінних суглобів і хронічного болю. Водночас у чоловіків підвищений тестостерон може сприяти більш тяжкому перебігу ОА кистей рук.

Одним із суттєвих обмежень була відсутність даних щодо м’язової сили та складу тіла в усій когорті, що могло вплинути на точність результатів. Оцінка рівня вільного тестостерону проводилася з припущенням про сталість рівня альбуміну в сироватці, що також могло вплинути на точність розрахунків. До того ж учасники, включені в лонгітюдний аналіз, могли бути здоровішими за загальну популяцію, що створює ймовірність систематичної помилки відбору.

Це дослідження є одним із перших, яке демонструє статеві відмінності у впливі рівнів тестостерону на ризик розвитку остеоартрозу в різних ділянках тіла. Подальші дослідження мають на меті з’ясувати механізми цих асоціацій і потенціал використання тестостерону в профілактиці ОА, з урахуванням статевої специфіки ефекту.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.