Мікропластик та серцево-судинний ризик: нове дослідження пов’язує нанопластик із закупоркою артерій

Згідно з новими даними, представленими 23 квітня 2025 року на засіданні Американської асоціації серця в Балтиморі, мікропластик і нанопластик — невидимі оку частинки, що поширені в довкіллі, — можуть відігравати несподівано серйозну роль у розвитку серцево-судинних захворювань.

Результати досліджень

Виявилось, що жирові бляшки в артеріях шиї містять у десятки разів більше мікропластику, ніж тканини артерій, вільні від таких бляшок. Це може вказувати на ще один фактор ризику інфаркту та інсульту — не пов’язаний із холестерином, тиском чи діабетом, а з тим, що ми щодня вживаємо через їжу й воду.

Дослідники під керівництвом судинного хірурга доктора Росса Кларка з Університету Нью-Мексико проаналізували зразки сонних артерій 48 осіб. Частина з них перенесли інсульт або тимчасову втрату зору, інша — мала безсимптомні бляшки, а решта — була донорами без ознак атеросклерозу.

Результати, які вражають

У пацієнтів, які вже мали серйозні прояви судинних порушень, рівень нанопластику у бляшках був у 51 раз вищим, ніж у здорових людей. А в пацієнтів із безсимптомною оклюзією — у 16 разів вищим. Це означає, що накопичення мікропластику у тканинах судин прямо пов’язане з прогресуванням хвороби.

Мікропластик утворюється внаслідок розпаду більших пластикових об'єктів — упаковок, пляшок, посуду, елементів індустріального сміття. З роками ці частинки потрапляють у воду, ґрунт, харчовий ланцюг. Ми не завжди помічаємо це — адже нанопластик значно менший за ширину людської волосини — але врешті решт, він може опинитися в наших органах.

Попереднє дослідження в Італії у 2024 році

Виявило, що присутність нанопластику в артеріальних бляшках пов’язана з вищою смертністю та частотою інфарктів. Нові ж американські результати поглиблюють розуміння: мікропластик змінює генетичну активність клітин, які мають стабілізувати судинні бляшки та контролювати запалення. Це не викликає миттєвої імунної відповіді, але сприяє хронічному клітинному дисбалансу, що може зробити бляшки нестійкими — тобто підвищити ризик їх розриву, тромбозу та, як наслідок, інсульту чи інфаркту.

Перегляньте записи:

Представниця Американської асоціації серця доктор Карен Ф’юрі назвала ці дані «цікавими та тривожними», адже мікропластик досі не розглядався як змінюваний фактор ризику інсульту. Тепер же відкривається перспектива створення нових підходів до профілактики: можливо, очищення довкілля від мікропластику й контроль його надходження в організм стануть частиною кардіологічної стратегії.

Втім, дослідники наголошують на попередньому характері висновків. Потрібні додаткові великомасштабні дослідження, щоб зрозуміти механізми впливу пластику на судинну стінку, імунну систему та загальний стан здоров’я.

Але вже сьогодні медична спільнота має замислитися над тим, що фактори ризику можуть бути набагато ширшими, ніж ми звикли вважати. І мікропластик — той невидимий ворог, який накопичується роками, — може виявитись не менш небезпечним, ніж гіпертонія або холестерин.

ДЖЕРЕЛО: Medicinenet

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.