Проблема стійкості до антибіотиків: наслідки для українських військових

Ситуація зі стійкістю українських військових до антибіотиків стрімко погіршилася після перших шести місяців повномасштабної війни. Олена Мошинець, кандидат біологічних наук та старша наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики НАН України підкреслила, що одна з причин цього — нехтування лікарями сучасними настановами Міністерства охорони здоров’я.

При вогневих ураженнях військові отримують антибіотики під час стабілізації та дошпитального лікування, які спочатку працюють задовільно. Однак, після перенаправлення до крупних медичних центрів, пацієнти часто стикаються з госпітальними інфекціями, що швидко призводить до генералізованих локальних інфекцій.

На жаль, первинні госпіталі зазвичай не діагностують вид інфекції та її чутливість до антибіотиків, що змушує лікарів впродовж кількох днів призначати високі дози різноманітних антибіотиків в надії, що щось спрацює. Часто застосовується практика зміни препаратів щодня, і пацієнти можуть отримати велику кількість антибактеріальних засобів всього за кілька днів.

Порушенням сучасних настанов МОЗ є відсутність бактеріального посіву для визначення чутливості інфекції. Лікарі вважають, що пацієнт не залишиться на лікуванні в їхньому закладі, тому не проводять діагностику, що призводить до швидкого поширення резистентних інфекцій в українських лікарнях.

Мошинець зазначає, що проблема резистентності до антибіотиків існувала і раніше, але під час війни вона стала ще більш серйозною. Вона також зазначила, що немає державної статистики, яка підтверджувала б ці твердження, а також немає моніторингу щодо змін у резистентності в Україні.

Центр громадського здоров'я МОЗ намагається запроваджувати нові ініціативи, однак їхні рішення часто йдуть всупереч міжнародним стандартам. Наприклад, переведення популярних антибіотиків, таких як цефтріаксон і левофлоксацин, з групи «нагляду» в групу «резерву» фактично заборонило їх використання в медицині, хоча доказів про резистентність до них немає.

Основна проблема резистентності розвивається в умовах стаціонарного лікування, а не в амбулаторних пацієнтів. Це підкреслює необхідність впровадження ефективних протоколів лікування та дотримання сучасних настанов для зменшення резистентності до антибіотиків.


ДЖЕРЕЛО: Itmed


На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Зневоднення може зупинити одужання від пне ...
Новий біологічний шлях може пояснити вплив ...
Вітамін D: гайп чи панацея?
Етіологія інфекційної патології у ВІЛ-інфі ...
Споживання натрію та атопічний дерматит
Хронічний панкреатит, ч. 1
Клінічне завдання. Підвищений артеріальний ...