«Антибіотик за будь-яку ціну»: кожен четвертий опитаний зізнався, що перебільшував або вигадував симптоми дитини
Дата публікації: 17.11.2026
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: антибіотики, діти, антибіотикорезистентність, батьки, призначення антибіотиків, антимікробна резистентність, antimicrobial stewardship, комунікація лікаря і пацієнта
Лікар запитує, скільки днів дитина кашляє, чи була температура і наскільки тяжкими є симптоми. Саме від цих відповідей часто залежить подальше клінічне рішення. Але що, якщо частина інформації свідомо перебільшена, тому що батьки вже вирішили: дитині потрібен антибіотик?
Нове опитування, опубліковане в JAMA Network Open, показало неочікуваний масштаб такого явища. Серед 236 опитаних у США осіб, які доглядали за дітьми, 26,7% повідомили, що хоча б раз навмисно перебільшували або вигадували симптоми дитини, щоб отримати антибіотик. Ще показовіше, що більшість із них вважали цю стратегію успішною: 87,3% повідомили, що таким способом їм принаймні один раз вдалося отримати призначення.
Що саме називали перебільшенням або вигадуванням симптомів?
Дослідники чітко розділили два типи поведінки. Перебільшенням вважали ситуації, коли реальний симптом описували як сильніший або триваліший, ніж він був насправді — наприклад, повідомляли лікарю, що дитина кашляє два тижні, хоча кашель тривав лише один. Вигадуванням вважали повідомлення про симптом, якого взагалі не було, наприклад про гарячку у дитини без підвищення температури.
Із 236 учасників 57 осіб — 24,2% — повідомили, що перебільшували реальні симптоми, 51 — 23,6% — що вигадували симптоми, яких дитина не мала, а 45 — 19,1% — використовували обидві стратегії. Загалом хоча б одну з них застосовували 63 респонденти, або 26,7%.
Це важливе уточнення для інтерпретації результатів: дослідники запитували не про випадкову неточність у спогадах чи суб’єктивну оцінку тяжкості стану, а саме про свідоме викривлення інформації з конкретною метою — отримати антибіотик.
У 87% випадків, за словами опитаних, це спрацювало
Із 63 осіб, які повідомили про таку поведінку, лише вісім сказали, що жодного разу не змогли отримати антибіотик у такий спосіб. 31 респондент отримав його один раз, ще 24 — більше одного разу. Таким чином, 55 із 63 учасників, або 87,3%, вважали, що перебільшення чи вигадування симптомів хоча б раз допомогло домогтися призначення.
Автори дослідження звертають увагу на важливу проблему: у педіатрії лікар значною мірою залежить від інформації, яку повідомляє дорослий, що доглядає за дитиною. Якщо тривалість, вираженість або сам факт певного симптому свідомо змінюються, це може впливати на діагностичне рішення і підвищувати ймовірність необґрунтованого призначення антибактеріального препарату.
Водночас робота не перевіряла медичні карти кожного учасника і не встановлювала, чи кожне отримане призначення справді було клінічно недоцільним. Йдеться про самооцінку поведінки опитаних і їхнє сприйняття того, чи допомогло це отримати антибіотик.
Перегляньте записи:
Чому батьки й опікуни це робили?
Причини виявилися значно складнішими, ніж просто бажання «випросити препарат». По 71,4% респондентів, які викривляли симптоми, пояснювали свою поведінку тим, що дитина здавалася їм дуже хворою, або переконанням, що антибіотик — єдине, що їй допоможе. Ще 66,7% вважали, що препарат дозволить дитині швидше повернутися до школи, навчання чи інших звичних справ, а 60,3% боялися, що без антибіотика може розвинутися серйозна інфекція.
Помітною була й тема контролю над лікуванням. 63,5% зазначили, що знають організм та медичну історію своєї дитини краще за лікаря, а 55,6% вважали, що саме вони повинні вирішувати, яке лікування потрібне дитині. Понад половина хотіли отримати антибіотик «про запас», а 50,8% погоджувалися з твердженням, що прийом антибіотиків не має негативних наслідків.
Особливо насторожує вплив оточення: 58,7% повідомили, що отримати антибіотик їм радив друг або член сім’ї, а 57,1% — що близькі прямо рекомендували перебільшити або вигадати симптоми дитини, щоб лікар призначив препарат.
«Мене не чують» виявилося важливим фактором
Один із найцікавіших результатів дослідження стосується не знань про антибіотики, а взаємин із лікарем. Серед тих, хто повідомляв про викривлення симптомів, 63,5% часто мали відчуття, що лікарі не сприймають їхні скарги достатньо серйозно.
У статистичній моделі таке відчуття асоціювалося більш ніж із трикратним збільшенням шансів повідомити про перебільшення або вигадування симптомів — скориговане відношення шансів становило 3,34. Вищі шанси також спостерігали серед осіб із нижчою медичною грамотністю, більшою кількістю супутніх захворювань і вищою прийнятністю неправдивих тверджень як способу досягти бажаного результату.
Натомість кращі знання про антибіотики були пов’язані з меншою ймовірністю такої поведінки: скориговане відношення шансів становило 0,55. Автори розглядають це як аргумент на користь того, що antimicrobial stewardship — це не лише контроль призначень, а й якісна комунікація з родиною.
Проблема може починатися ще до моменту, коли лікар відкриває рецепт
Рішення про антибактеріальну терапію при дитячих інфекціях нерідко приймається в умовах клінічної невизначеності. Симптоми вірусних і бактеріальних інфекцій можуть перекриватися, а лікар має одночасно оцінити анамнез, огляд, тривалість захворювання та інші клінічні дані. Якщо в цю систему потрапляє навмисно змінена інформація, ризик помилки закономірно зростає.
Водночас автори застерігають від спрощеного трактування результатів як проблеми «нечесних батьків». Частина відповідей показує, що така поведінка може формуватися на тлі страху за дитину, хибних уявлень про ефективність антибіотиків, необхідності швидко повернутися до роботи чи навчання, а також відчуття, що лікар недостатньо серйозно поставився до скарг.
Саме тому можливим напрямом профілактики автори називають комунікацію, яка одночасно визнає занепокоєння батьків і пояснює, чому антибіотик у конкретній ситуації не потрібен. Формальне «це вірус, антибіотик не дам» може бути недостатнім, якщо людина виходить із кабінету з відчуттям, що її побоювання просто проігнорували.
Наскільки ці цифри можна переносити на всіх батьків?
Обережність тут принципова. Це було онлайн-опитування з неімовірнісною вибіркою у США, а до аналізу осіб, які доглядали за дітьми, увійшли лише 236 учасників. Тому цифру 26,7% не можна трактувати як точну поширеність такої поведінки серед усіх батьків у США, а тим більше переносити її безпосередньо на Україну.
Крім того, інформація ґрунтувалася на самооцінці. Респонденти мали самі визнати соціально небажану поведінку, тому можливе як неточне пригадування, так і недооцінювання її реальної частоти. Регресійний аналіз автори також визначають як пошуковий, тому виявлені асоціації не доводять причинно-наслідкових зв’язків.
Проте дослідження виявляє проблему, яку традиційні програми раціонального використання антибіотиків можуть недооцінювати: бажання отримати антибактеріальний препарат іноді впливає вже на те, яку клінічну історію лікар чує від родини.
Перегляньте записи:
Що важливо запам’ятати лікарю?
У дослідженні JAMA Network Open 26,7% із 236 опитаних осіб, які доглядали за дітьми, повідомили, що хоча б раз перебільшували або вигадували симптоми дитини заради отримання антибіотика. Серед тих, хто так робив, 87,3% вважали, що їм принаймні один раз вдалося таким способом отримати призначення.
Найчастішими мотивами були переконання, що дитина дуже хвора, що антибіотик є єдиним ефективним лікуванням і допоможе швидше повернутися до звичного життя. Водночас значна частина учасників повідомляла про хибні уявлення щодо безпеки антибіотиків та антимікробної резистентності.
Але одна з найважливіших знахідок стосувалася довіри: люди, які часто відчували, що лікар не сприймає їхні скарги серйозно, значно частіше повідомляли про викривлення симптомів. Тому боротьба з необґрунтованим призначенням антибіотиків — це не лише знання клінічних критеріїв і правильний рецепт. Це ще й уміння дати родині зрозуміти, що її почули, пояснити рішення і запропонувати чіткий план, що робити, якщо стан дитини не покращується.
ДЖЕРЕЛО: JAMA Network Open
На платформі «Accemedin» багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.
Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.
Реєстрація
Вхід
Матеріали з розділу
М’язова добавка, яка здатна змінювати робо ...
Генетична схильність до набору ваги удвічі ...
Постійна робота у нічну зміну пов’язана із ...
Нова комбінація інгібіторів ліпогенезу ефе ...
Безоплатна імплантація та заміна електрока ...
Новий FAP-індекс може змінити раннє виявле ...



