Гем пригнічує фермент фібринолізу та може впливати на розчинення тромбів

Гемоліз — посилене руйнування еритроцитів — супроводжується вивільненням у кров лабільного гему, залізовмісного компонента гемоглобіну. Підвищені концентрації вільного гему можуть впливати на функцію білків і пов’язані з ушкодженням тканин та судин.

Нове лабораторне дослідження виявило ще один можливий механізм, який може пояснювати підвищений ризик тромбозу при гемолітичних станах: гем здатний зв’язуватися з плазміном і пригнічувати фібриноліз — природний процес розчинення кров’яних згустків.

Основні результати

Плазмін — ключовий фермент фібринолітичної системи, який розщеплює фібрин, що формує структурну основу тромбу. За допомогою біохімічних і біофізичних методів дослідники встановили, що плазмін зв’язує гем із високою, наномолярною спорідненістю та може одночасно взаємодіяти з кількома молекулами гему.

Аналіз коротких пептидних фрагментів плазміну дозволив визначити шість потенційних ділянок зв’язування гему. Подальше молекулярне моделювання показало, що три з них, розташовані на поверхні ферменту поблизу функціонально важливих ділянок, можуть забезпечувати особливо стабільну взаємодію. Найважливішим функціональним результатом стало те, що зв’язування гему помітно знижувало здатність плазміну розщеплювати фібрин.

Ефект був концентраційно залежним: зі збільшенням рівня гему активність фібринолізу поступово зменшувалася. При цьому пригнічення спостерігалося вже за концентрацій, які можуть виникати при патологічно вираженому гемолізі.

Практичне значення

Результати пропонують можливе молекулярне пояснення того, чому гемолітичні захворювання можуть супроводжуватися підвищеним ризиком тромбозу. Раніше цей ризик переважно пов’язували з посиленням прокоагулянтних механізмів. Нова робота показує, що значення може мати й порушення протилежного процесу — природного розчинення вже сформованих тромбів.

При вираженому гемолізі надлишок лабільного гему потенційно може:

• зв’язуватися з плазміном;
• знижувати його фібринолітичну активність;
• уповільнювати руйнування фібринової сітки;
• сприяти збереженню кров’яного згустка та формуванню протромботичного стану.

Такий механізм може бути особливо важливим при станах, що супроводжуються значним внутрішньосудинним гемолізом.

Водночас результати слід трактувати обережно. Дослідження було виконане на рівні очищених білків, пептидів та молекулярного моделювання. У роботі не оцінювали клінічні тромбози у пацієнтів і не доведено, що саме взаємодія гему з плазміном є причиною підвищеного тромботичного ризику при гемолітичних захворюваннях. Необхідні подальші експериментальні та клінічні дослідження, щоб визначити, наскільки цей механізм впливає на фібриноліз in vivo і чи може він стати терапевтичною мішенню.

Перегляньте запис:

Таким чином, лабільний гем продемонстрував здатність безпосередньо зв’язувати плазмін і концентраційно залежно пригнічувати розщеплення фібрину. Це відкриває новий можливий механізм зв’язку між гемолізом, порушенням фібринолізу та підвищеним ризиком тромбозу, однак його клінічне значення ще потребує підтвердження.

ДЖЕРЕЛО: medicalxpress

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.