Трикомпонентна інкретинова терапія знижує тяжкість обструктивного апное сну при ожирінні

Обструктивне апное сну (ОАС) характеризується повторними епізодами часткового або повного перекриття верхніх дихальних шляхів під час сну. Захворювання супроводжується періодичним зниженням рівня кисню, фрагментацією сну та денною сонливістю, а надлишкова маса тіла є одним із важливих модифікованих факторів його розвитку.

У двох подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях III фази оцінили щотижневу терапію потрійним агоністом рецепторів GIP, GLP-1 і глюкагону в дорослих із надмірною масою тіла або ожирінням і помірним чи тяжким ОАС.

В одному дослідженні взяли участь 243 пацієнти без цукрового діабету 2 типу, в іншому — 448 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. Вихідний індекс апное-гіпопное (AHI) становив у середньому 58,6 та 55,9 епізоду на годину відповідно, що свідчило про значне порушення дихання під час сну. Лікування тривало 80 тижнів.

Основні результати

Основним показником ефективності була зміна AHI — кількості епізодів апное та гіпопное за годину сну.

Серед пацієнтів без цукрового діабету через 80 тижнів зниження AHI становило:

• –22,9 епізоду/год при нижчій дозі;
• –34,3 епізоду/год при середній дозі;
• –31,7 епізоду/год при вищій дозі;
• –9,9 епізоду/год у групі плацебо.

Перегляньте запис:

У пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу відповідні зміни становили –19,2, –24,7 і –25,4 епізоду/год, порівняно з –10,3 епізоду/год при застосуванні плацебо. Отже, найбільші дози забезпечували додаткове зниження AHI приблизно на 14–24 епізоди на годину порівняно з плацебо, залежно від наявності цукрового діабету.

Клінічно значущого покращення також досягала значна частина учасників. Серед пацієнтів, які отримували вищі дози, приблизно 39–52% наприкінці дослідження мали відсутнє або лише легке ОАС без надмірної денної сонливості, тоді як у групах плацебо такого результату досягали близько 13%. Лікування супроводжувалося й суттєвим зниженням маси тіла. У пацієнтів без діабету середнє зменшення ваги залежно від дози становило 12,5–22,2%, а серед учасників із цукровим діабетом — 12,1–18,5%. У групах плацебо маса тіла зменшилася приблизно на 4,8% та 5,6% відповідно.

Практичне значення

Результати показують, що виражене зниження маси тіла може супроводжуватися суттєвим зменшенням тяжкості обструктивного апное сну, зокрема у людей із цукровим діабетом 2 типу. Потрійний механізм дії передбачає одночасну активацію рецепторів GIP, GLP-1 та глюкагону, що впливає на апетит, метаболізм глюкози, масу тіла та енергетичний обмін. Водночас дослідження не дозволяє точно визначити, яка частина покращення ОАС була наслідком безпосередньої дії терапії, а яка — результатом зниження маси тіла. Найчастішими небажаними явищами були порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Детальні показники частоти окремих побічних реакцій у короткому опублікованому абстракті не наведені.

Результати також не означають, що медикаментозна терапія автоматично може замінити позитивний тиск у дихальних шляхах (PAP-терапію). Необхідність такого лікування визначається індивідуально залежно від залишкової тяжкості ОАС, симптомів, супутніх захворювань та результатів повторного дослідження сну. Крім того, терапія на момент публікації залишалася досліджуваною, тому отримані результати слід розглядати в контексті клінічних випробувань та подальшої оцінки довгострокової безпеки.

Таким чином, щотижнева терапія потрійним агоністом рецепторів GIP, GLP-1 і глюкагону значно зменшувала частоту апное та гіпопное і масу тіла у дорослих із надмірною масою тіла або ожирінням та помірним чи тяжким ОАС, незалежно від наявності цукрового діабету 2 типу.

ДЖЕРЕЛО: Medical Xpress

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.