Новий оклюдер порівняно з традиційним при дефекті міжпередсердної перегородки: рандомізоване дослідження

Транскатетерне закриття дефекту міжпередсердної перегородки (ДМПП) є поширеним методом лікування цього вродженого пороку серця. Водночас традиційні оклюдери мають певні обмеження, зокрема можливість неповної ендотелізації та труднощі з виконанням пункції міжпередсердної перегородки після імплантації. У рандомізованому дослідженні науковці порівняли новий тип оклюдера з традиційним пристроєм для транскатетерного закриття ДМПП.

У багатоцентрове рандомізоване дослідження включили 126 пацієнтів із дефектом міжпередсердної перегородки. Новий оклюдер імплантували 62 пацієнтам, а традиційний — 64.

Основним критерієм ефективності була частота повного закриття дефекту через 12 місяців після процедури. Додатково оцінювали безпеку пристроїв, товщину їхньої центральної частини після імплантації та вираженість функціональних обмежень.

Основні результати

Через 12 місяців повного закриття дефекту вдалося досягти у:

• 98,4% пацієнтів із новим оклюдером;
• 98,4% пацієнтів із традиційним оклюдером.

Таким чином, новий пристрій не поступався традиційному за ефективністю закриття дефекту.

Протягом 12 місяців спостереження серйозних небажаних явищ майже не реєстрували. Водночас у групі нового оклюдера був зафіксований один випадок зміщення пристрою. Через 12 місяців центральна частина нового оклюдера була значно тоншою порівняно з традиційним пристроєм — у середньому 6,8 мм проти 12,2 мм.

Через місяць після процедури пацієнти з новим оклюдером також мали нижчі показники функціональних обмежень, пов’язаних із мігренню. Частка пацієнтів, які повідомляли про такі прояви, становила 5,6% проти 18,2% у групі традиційного пристрою.

Практичне значення

Результати свідчать, що новий тип оклюдера може забезпечувати таку саму високу ефективність транскатетерного закриття ДМПП, як і традиційні пристрої. Його потенційними перевагами є менша товщина центральної частини після імплантації та нижчі показники обмежень, пов’язаних із мігренню, на ранньому етапі спостереження.

Водночас дослідження включало відносно невелику кількість пацієнтів, а тривалість основного спостереження становила 12 місяців. Тому для оцінки довгострокової безпеки та клінічних переваг нового типу пристрою необхідні подальші дослідження.

ДЖЕРЕЛО: Pubmed

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.