Порівняльний ризик гіпонатріємії у пацієнтів, які отримують антипсихотики другого покоління

Гіпонатріємія є відомою побічною подією, яка може виникати на тлі застосування антипсихотичних препаратів. Водночас порівняльні дані щодо ризику гіпонатріємії між окремими антипсихотиками другого покоління залишаються обмеженими.

Нове ретроспективне когортне дослідження та аналіз даних фармаконагляду мали на меті оцінити, чи відрізняється ризик гіпонатріємії між окремими антипсихотичними препаратами другого покоління.

Як проводили дослідження

Дослідники використали два джерела даних: систему повідомлень про побічні ефекти FAERS за період з IV кварталу 1997 року до III кварталу 2023 року та японську базу медичних заяв за період з квітня 2008 року до квітня 2024 року.

До когортного аналізу включали пацієнтів віком 18–69 років, яким уперше розпочали регулярне лікування антипсихотичними препаратами. Пацієнти мали щонайменше 180 днів попереднього медичного спостереження та не мали анамнезу застосування антипсихотиків або гіпонатріємії протягом цього періоду.

Первинним результатом була гіпонатріємія, яку визначали як рівень натрію в сироватці крові менше 135 мЕк/л, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону або гіпоосмоляльність і гіпонатріємію за кодами МКХ-10. Період спостереження тривав до 180 днів після початку лікування.

Основні результати

У базі FAERS більшість антипсихотичних препаратів мали нижчі показники повідомлень про гіпонатріємію порівняно з оланзапіном. Найчастіше гіпонатріємію повідомляли для оланзапіну, кветіапіну та рисперидону.

У японській базі заяв серед 961 010 пацієнтів, яким призначали антипсихотичні препарати, до остаточного аналізу включили 55 394 пацієнти. Середній вік становив 50,4 року; 46,6 % учасників були чоловіками, 53,4 % — жінками. Гіпонатріємія виникла у 366 пацієнтів, тобто у 0,7 % когорти.

Після корекції на виміряні фактори ризику лише арипіпразол був пов’язаний зі статистично значущим нижчим ризиком гіпонатріємії порівняно з оланзапіном. Скоригований коефіцієнт ризику становив 0,52. Для інших антипсихотичних препаратів суттєвих відмінностей порівняно з оланзапіном у когортному аналізі не виявлено. Аналізи чутливості загалом підтвердили основні результати.

Можливе клінічне значення

Результати можуть бути корисними під час вибору антипсихотичної терапії для пацієнтів із підвищеним ризиком гіпонатріємії. До таких факторів можуть належати супутні захворювання, застосування інших препаратів, здатних впливати на рівень натрію, або попередні епізоди електролітних порушень.

Ймовірним механізмом гіпонатріємії, пов’язаної з антипсихотиками, може бути синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Однак механізми відмінностей між окремими препаратами залишаються недостатньо з’ясованими.

Оланзапін має вплив на кілька нейромедіаторних рецепторів, зокрема дофамінові D2- та серотонінові 5-HT2-рецептори, які можуть бути залучені до регуляції секреції антидіуретичного гормону. Арипіпразол, як частковий агоніст D2-рецепторів, теоретично може мати інший вплив на цей шлях. Водночас ці пояснення залишаються гіпотетичними та потребують подальшого вивчення.

Обмеження дослідження

Дані FAERS не дозволяють оцінити абсолютний ризик, оскільки система спонтанних повідомлень не містить повного знаменника популяції. Японська база заяв дає змогу проводити більш надійний популяційний аналіз, однак також має обмеження: можливу неповну реєстрацію гіпонатріємії, залежність від кодів МКХ-10, відсутність частини клінічних даних і потенційні залишкові похибки.

Оскільки дослідження було обсерваційним, воно не доводить причинно-наслідковий зв’язок. Результати слід інтерпретувати з обережністю та враховувати індивідуальний клінічний контекст пацієнта.

 ДЖЕРЕЛО: jamanetwork

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.