MASLD пов'язаний з підвищеним ризиком хронічної хвороби нирок

Шведське когортне дослідження показало, що пацієнти зі стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією, підтвердженою біопсією, мали вищий ризик розвитку хронічної хвороби нирок.

Порівняння проводили з особами із загальної популяції без зареєстрованої стеатотичної хвороби печінки та хронічної хвороби нирок. Ризик зростав зі збільшенням гістологічної тяжкості захворювання печінки.

Методологія дослідження

Дослідники провели когортне дослідження, щоб оцінити довгостроковий ризик хронічної хвороби нирок у дорослих пацієнтів зі стеатотичною хворобою печінки, підтвердженою біопсією.

Також оцінювали зв’язок цього ризику з гістологічною тяжкістю захворювання печінки.

До дослідження включили:

• 11 082 дорослих пацієнтів зі Швеції зі стеатотичною хворобою печінки, підтвердженою біопсією;
• 52 645 відповідних осіб із загальної популяції без зареєстрованої стеатотичної хвороби печінки та хронічної хвороби нирок.

Середній вік пацієнтів на момент встановлення діагнозу становив 53,8 року. Жінки становили 44,5 % досліджуваної групи. Учасники не мали попередньо зареєстрованого захворювання нирок.

Групи за тяжкістю ураження печінки

Пацієнтів зі стеатотичною хворобою печінки стратифікували за гістологічною тяжкістю захворювання.

Було виділено такі групи:

• простий стеатоз — 7522 пацієнти;
• стеатогепатит, асоційований з метаболічною дисфункцією, без фіброзу — 1257 пацієнтів;
• нециротичний фіброз — 1692 пацієнти;
• цироз — 611 пацієнтів.

Первинний результат

Первинним результатом був комплексний показник, який включав:

• розвиток хронічної хвороби нирок;
• ниркову недостатність із замісною нирковою терапією;
• смерть, пов’язану з хронічною хворобою нирок.

Замісна ниркова терапія визначалася як початок діалізу або трансплантація нирки. Результати оцінювали протягом медіанного періоду спостереження 17,6 року.

Основні результати

Протягом періоду спостереження у 878 пацієнтів зі стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією, розвинувся комплексний результат хронічної хвороби нирок. Частота становила 53,1 випадку на 10 000 людино-років.

Це відповідало на 85 % вищому ризику, ніж у відповідних осіб із загальної популяції. Скоригований коефіцієнт ризику становив 1,85.

Ризик залежно від тяжкості захворювання печінки

Ризик комплексного результату хронічної хвороби нирок прогресивно зростав зі збільшенням гістологічної тяжкості стеатотичної хвороби печінки.

Скоригований коефіцієнт ризику становив:

• 1,69 при простому стеатозі;
• 2,13 при стеатогепатиті без фіброзу;
• 2,19 при нециротичному фіброзі;
• 2,86 при цирозі.

Ці дані свідчать про поступове зростання ниркового ризику разом із прогресуванням ураження печінки.

Ризик окремих ниркових наслідків

Стеатотична хвороба печінки, асоційована з метаболічною дисфункцією, також була пов’язана зі збільшенням ризику розвитку хронічної хвороби нирок на 83 %. Скоригований коефіцієнт ризику становив 1,83.

Крім того, захворювання було пов’язане приблизно з утричі вищим ризиком ниркової недостатності із замісною нирковою терапією. Скоригований коефіцієнт ризику становив 2,88.

Порівняння з братами та сестрами

Окремо дослідники провели аналіз серед осіб, які мали щонайменше одного брата або сестру. Коли пацієнтів зі стеатотичною хворобою печінки порівнювали з їхніми повними біологічними братами або сестрами, спостерігався приблизно вдвічі вищий ризик комплексного результату хронічної хвороби нирок. Скоригований коефіцієнт ризику становив 2,01.

Практичне значення

Результати дослідження свідчать, що стеатотична хвороба печінки, асоційована з метаболічною дисфункцією, може бути незалежно пов’язана з хронічною хворобою нирок. Цей зв’язок зберігався окрім установлених метаболічних факторів ризику.

Отримані дані підкреслюють необхідність посиленого спостереження за функцією нирок у пацієнтів зі стеатотичною хворобою печінки, асоційованою з метаболічною дисфункцією. Також вони підтримують важливість інтегрованого ведення таких пацієнтів із урахуванням печінкових, метаболічних і ниркових ризиків.

Обмеження дослідження

Дослідження мало кілька обмежень.

У ньому бракувало даних про важливі змінні, зокрема:

• статус куріння;
• індекс маси тіла;
• лабораторні показники;
• альбумінурію.

Це могло призвести до залишкових похибок у результатах. Крім того, використання діагностичних кодів замість лабораторних вимірювань могло призвести до недостатнього виявлення дисліпідемії та легкої або ранньої стадії хронічної хвороби нирок.

Також могла існувати упередженість відбору, оскільки включення на основі біопсії могло охоплювати переважно пацієнтів із більш вираженим захворюванням печінки.

Висновок

Стеатотична хвороба печінки, асоційована з метаболічною дисфункцією, підтверджена біопсією, була пов’язана з підвищеним довгостроковим ризиком хронічної хвороби нирок. Ризик зростав разом із гістологічною тяжкістю ураження печінки — від простого стеатозу до цирозу.

Отримані результати підкреслюють важливість регулярного контролю функції нирок і комплексного ведення пацієнтів із метаболічно асоційованим ураженням печінки.

ДЖЕРЕЛО: medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.