Мигдалики як резервуар інфекції: прихована роль риновірусу в дітей

Дослідження фахівців Університет Сан-Паулу (Бразилія) суттєво розширює уявлення про патогенез риновірусної інфекції, демонструючи здатність збудника персистувати в лімфоїдній тканині ротоглотки. Аналіз зразків мигдаликів, аденоїдів та назальних секретів у 293 дітей, яким виконували тонзилектомію або аденоїдектомію, показав наявність риновірусу щонайменше в одній із досліджуваних ділянок у 46 % випадків.

Примітно, що всі пацієнти на момент втручання не мали жодних клінічних ознак інфекції, що вказує на можливість безсимптомного носійства з потенціалом передачі інфекції.

Традиційні уявлення та нові механізми

Традиційно риновірус розглядався як літичний патоген, що інфікує епітелій верхніх дихальних шляхів, швидко реплікується та елімінується імунною системою протягом 5–7 днів.

Однак нові дані свідчать, що вірус здатний проникати у глибші шари лімфоїдної тканини, інфікуючи:

• В-лімфоцити;
• CD4+ Т-лімфоцити.

На відміну від класичного літичного циклу, у цих клітинах він зберігається тривалий час у стані персистенції, подібному до:

• герпесвірусів;
• вірусу папіломи людини;
• цитомегаловірусу.

Безсимптомне носійство та епідеміологічне значення

Виявлення вірусних білків і маркерів активної реплікації у тканинах мигдаликів та аденоїдів свідчить, що навіть за відсутності симптомів пацієнти можуть бути джерелом інфекції.

Це частково пояснює сезонні спалахи риновірусної інфекції серед дітей, особливо після початку навчального року, коли відбувається інтенсивний контакт у закритих колективах.

Лімфоїдна тканина як «резервуар вірусу»

Концепція лімфоїдної тканини як «резервуара» або навіть «садка вірусів» має подвійне клінічне значення:

Потенційні позитивні ефекти:

• підтримка тривалої імунної пам’яті;
• стимуляція антитілоутворення.

Негативні наслідки:

• хронічне запалення;
• продукція прозапальних медіаторів інфікованими CD4+ Т-лімфоцитами.

Це може провокувати загострення бронхіальна астма. Відомо, що гострі респіраторні вірусні інфекції є одним із ключових тригерів астматичних нападів у дітей.

Зв’язок із середнім отитом

Окрему увагу привертає можливий зв’язок персистенції риновірусу з рецидивним середнім отитом.

Локалізація аденоїдів поблизу євстахієвої труби створює умови для:

• транслокації вірусу в середнє вухо;
• розвитку запалення навіть без симптомів ГРВІ.

Це може пояснювати клінічні ситуації, коли:

• відсутні катаральні прояви;
• формується отит із накопиченням ексудату.

Діагностичні наслідки

Здобуті дані мають безпосередні діагностичні наслідки. Виявлення риновірусу в мазках із верхніх дихальних шляхів не завжди відображає етіологію гострого стану, особливо за коінфекцій.

Наприклад, у дитини з бронхіолітом, спричиненим респіраторно-синцитіальним вірусом, позитивний тест на риновірус може відображати персистенцію, а не актуальну причину захворювання.

Перспективним напрямом є вивчення ролі таких латентних інфекцій у імуноскомпрометованих пацієнтів.

Є гіпотеза, що реактивація вірусів із лімфоїдної тканини може бути джерелом тяжких інфекцій:

• після трансплантації;
• на тлі імуносупресії;
• без обов’язкового зовнішнього інфікування.

ДЖЕРЕЛО: Health-ua

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.