​​Ліки можуть змінити стан кишечника вашого пацієнта — іноді на довгі роки

Сучасні дослідження дедалі переконливіше демонструють, що лікарські засоби можуть змінювати кишковий мікробіом пацієнта не лише тимчасово, а й на роки після завершення терапії. Йдеться не лише про антибіотики, а й про широкий спектр препаратів різних фармакологічних груп, вплив яких на мікробні спільноти раніше недооцінювався.

Роботи дослідників Стенфордського університету та інших наукових центрів свідчать про системний зсув у розумінні взаємодії між фармакотерапією та мікробіомом — від описового підходу до прогнозування клінічних наслідків.

Масштаб впливу лікарських засобів на мікробіом

У дослідженні in vitro команда Стенфордського університету проаналізувала вплив близько 700 лікарських засобів на кишкові мікроорганізми. Було встановлено, що 140 препаратів мали виражений вплив на мікробіом, змінюючи ріст окремих видів або порушуючи баланс між ними.

Принциповим висновком стало те, що фармакологічний клас препарату не дозволяє передбачити його вплив на мікробіом. Препарати з абсолютно різних терапевтичних груп демонстрували схожі або, навпаки, протилежні ефекти на мікробні екосистеми кишечника.

Це підтверджує, що кожен лікарський засіб має унікальний мікробіомний «профіль«, який не зводиться до його основного механізму дії на організм людини.

Персистентні зміни та клінічне значення

Дані популяційних досліджень, зокрема аналізу зразків калу 2509 осіб із національного біобанку з повторним обстеженням частини учасників через три роки, показали, що:

• зміни мікробіому, пов’язані з деякими препаратами (зокрема бензодіазепінами),
•  зберігалися роками;
• за силою ці зміни були порівнювані з ефектами антибіотиків широкого спектра дії;
• початок або припинення терапії супроводжувався помітними зсувами мікробного складу.

Окрім бензодіазепінів, із тривалими змінами мікробіому асоціювалися:

• антибіотики,
• психолептичні засоби,
• антидепресанти,
• інгібітори протонної помпи,
• бета-блокатори.

Ці дані свідчать про те, що медикаментозна терапія є одним із ключових драйверів змін мікробіому, а не лише фоновим чинником.

Відновлення мікробіому та феномен «точки неповернення»

Дослідники також вивчали, наскільки зміни мікробіому є оборотними. У більшості випадків лабораторний аналог фекальної мікробіотної трансплантації дозволяв відновити мікробну екосистему.

Однак було виявлено важливий виняток:
 після впливу деяких антибактеріальних препаратів формувався стабільний альтернативний стан мікробіому, в якому домінував патобіонт. У таких умовах навіть відновлювальні втручання виявлялися неефективними.

Це підтверджує концепцію, що мікробіом може переходити у новий стабільний стан, з якого повернення до попередньої конфігурації є неможливим або вкрай утрудненим.

Роль харчування у відновленні після медикаментозного впливу

Окреме дослідження, опубліковане в журналі Nature, продемонструвало, що дієта є критичним фактором відновлення мікробіому.

У тваринних моделях було показано:

• дієта з високим вмістом жирів і низьким вмістом клітковини перешкоджала відновленню після антибіотик-індукованого дисбіозу;
• дієта з високим вмістом клітковини та низьким вмістом жирів сприяла швидшій нормалізації мікробіому;
• навіть фекальна мікробіотна трансплантація була малоефективною за умов незбалансованого харчування.

Ці дані підкреслюють, що медикаментозні та немедикаментозні втручання повинні розглядатися комплексно.

Перехід до прогнозної та персоналізованої медицини

На основі отриманих даних дослідники розробили моделі прогнозування змін мікробіому у відповідь на фармакотерапію. У перспективі це може дозволити:

• передбачати побічні ефекти препаратів ще до призначення;
• оцінювати ймовірність ефективності лікування;
• індивідуалізувати терапію з урахуванням мікробіомного профілю пацієнта.

Таким чином, мікробіом перестає бути лише об’єктом спостереження і поступово стає клінічним параметром, релевантним для прийняття терапевтичних рішень.

Клінічні наслідки

Отримані дані змінюють підхід до фармакотерапії:

• лікарські засоби можуть мати віддалені біологічні наслідки, не пов’язані безпосередньо з їх основною дією;
• «відновлення« після лікування не завжди означає повернення до початкового стану;
• у деяких випадках клінічно прийнятною може бути функціональна стабільність, а не повна реконструкція мікробіому.

Ці питання потребують подальшого дослідження, але вже сьогодні вони мають значення для практичної медицини.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.