Вчені розробили перше лікування шкірних захворювань за допомогою редагування генів

Розвиток технологій редагування генів, зокрема CRISPR, упродовж останнього десятиліття суттєво змінив підходи до лікування спадкових і набутих захворювань. До цього часу клінічне застосування генної терапії переважно обмежувалося системними або екз vivo підходами, тоді як безпосереднє локальне редагування генів у тканинах людини залишалося складним завданням. Особливо це стосувалося шкіри — органа з потужною бар’єрною функцією, яка перешкоджає проникненню великих біологічних молекул.

Дослідники з Університету Британської Колумбії у співпраці з Берлінським інститутом охорони здоров’я при Charité (Німеччина) повідомили про розробку першої генної терапії, здатної коригувати дефектні гени при безпосередньому місцевому застосуванні до шкіри людини. Результати роботи опубліковані у журналі Cell Stem Cell у 2026 році.

Загальна характеристика підходу

Запропонована технологія демонструє можливість виправлення патогенних мутацій у клітинах шкіри за допомогою локального, мінімально інвазивного втручання. За словами авторів, цей підхід є безпечним, масштабованим і потенційно придатним для клінічного використання. Принципово важливо, що терапія спрямована на усунення першопричини захворювання — генетичної мутації, а не лише на контроль симптомів.

Дані дослідження свідчать, що навіть одноразове локальне втручання може забезпечити тривалий і стійкий терапевтичний ефект, що має суттєве значення для пацієнтів із хронічними спадковими дерматологічними захворюваннями.

Терапевтичний потенціал при аутосомно-рецесивному вродженому іхтіозі

У межах дослідження автори зосередилися на аутосомно-рецесивному вродженому іхтіозі (ARCI) — рідкісному, але тяжкому спадковому захворюванні шкіри, яке проявляється вже при народженні. Захворюваність на ARCI становить приблизно 1 випадок на 100 000 осіб.

ARCI характеризується вираженою сухістю та лускатістю шкіри, хронічним запаленням, порушенням бар’єрної функції та значно підвищеним ризиком інфекцій. На сьогодні не існує етіологічного лікування цього стану, а терапія обмежується пожиттєвим симптоматичним доглядом.

Використовуючи моделі, створені з живої людської шкіри, дослідники продемонстрували, що запропонована генна терапія здатна відновити до 30% нормальної функції шкіри. Згідно з попередніми експериментальними та клінічними даними, такий рівень відновлення може бути клінічно значущим і достатнім для суттєвого покращення функціонального стану шкіри.

Потенціал для інших дерматологічних захворювань

Хоча ARCI є рідкісним захворюванням, автори підкреслюють, що розроблена технологія має характер платформного рішення. Її можна адаптувати для лікування інших спадкових дерматологічних патологій, зокрема:

• бульозного епідермолізу — тяжкого захворювання, що супроводжується утворенням пухирів і значною крихкістю шкіри;
• інших моногенних захворювань шкіри;
• потенційно більш поширених станів, таких як екзема або псоріаз, за умови ідентифікації відповідних генетичних мішеней.

Таким чином, запропонований підхід розглядається не як терапія окремого захворювання, а як універсальна технологічна платформа для локального редагування генів у шкірі.

Технологічні аспекти: подолання шкірного бар’єра

Однією з ключових проблем генної терапії шкіри є її фізіологічна роль як бар’єра між організмом і зовнішнім середовищем. Ця особливість значно ускладнює доставку редакторів генів до клітин-мішеней.

Для вирішення цієї проблеми команда розробила метод доставки на основі ліпідних наночастинок (LNP), які здатні переносити компоненти системи редагування генів у клітини. Ліпідні наночастинки вже продемонстрували свою ефективність і безпеку в інших галузях медицини, зокрема у вакцинології.

Перед нанесенням LNP дослідники використовували клінічно схвалений лазер для створення мікроскопічних, безболісних отворів у поверхневих шарах шкіри. Це дозволяло наночастинкам проникати крізь епідермальний бар’єр і досягати стовбурових клітин шкіри. Після потрапляння в клітину система редагування генів коригувала дефектну ділянку ДНК, що запускало процес відновлення нормальної функції шкіри.

За результатами дослідження, лікування залишалося локалізованим у межах шкіри, без ознак системного поширення чи нецільових ефектів, що є критично важливим аспектом безпеки.

Подальші кроки та клінічні перспективи

Дослідження виконувалося у тісній співпраці з біотехнологічною командою, яка спеціалізується на розробці генетичних препаратів на основі ліпідних наночастинок. На наступному етапі автори планують перехід до перших клінічних випробувань за участю людей та вже взаємодіють із регуляторними органами для визначення обсягу необхідних доклінічних і клінічних досліджень безпеки та ефективності.

Метою подальшої роботи є трансляція лабораторних результатів у клінічну практику з перспективою створення безпечного й ефективного лікування для пацієнтів, які наразі не мають доступу до етіологічної терапії.

Висновки

Розробка першого методу локального редагування генів у шкірі відкриває новий напрям у лікуванні спадкових дерматологічних захворювань. Поєднання CRISPR-технологій, ліпідних наночастинок і мінімально інвазивних методів доставки дозволяє подолати ключові бар’єри, що раніше обмежували застосування генної терапії в дерматології. Отримані результати мають значний трансляційний потенціал і можуть стати основою для нових терапевтичних стратегій у клінічній практиці.