Антибіотик із «низьким рівнем ризику» призвів до майже невиліковної супербактерії: виклики для інфекціоністів

Міжнародна група дослідників виявила, що антибіотик, який зазвичай призначають пацієнтам із захворюваннями печінки, під назвою рифаксимін, призвів до глобальної появи майже невиліковної форми резистентної до протимікробних препаратів супербактерії, стійкої до ванкоміцину enterococcus faecium (VRE), яка часто викликає серйозні інфекції у госпіталізованих пацієнтів.

Дослідження показало, що використання рифаксиміну підвищує стійкість до даптоміцину, одного з останніх ефективних антибіотиків проти інфекцій VRE.

Дослідження, опубліковане сьогодні в Nature, проводилося під керівництвом дослідників з Університету Мельбурна з Інституту інфекцій та імунітету Пітера Доерті та Austin Health, і підкреслює критичну потребу в глибокому розумінні негативних наслідків використання антибіотиків – посилення важливості відповідального використання антибіотиків у клінічній практиці.

Їхні висновки підкріплюють нещодавню політичну декларацію Генеральної Асамблеї ООН на засіданні високого рівня щодо стійкості до антимікробних препаратів (26 вересня 2024 року), де світові лідери зобов’язалися вжити рішучих дій щодо боротьби зі стійкістю до антимікробних препаратів, зокрема скоротити смертність людей, пов’язану з антимікробною резистентністю до 2030 року.

Основні результати дослідження та методологія

Восьмирічне дослідження охоплювало кілька дисциплін, включаючи молекулярну мікробіологію, біоінформатику та клінічну науку. Використовуючи масштабну геноміку – дослідження будови ДНК організму – вчені змогли ідентифікувати зміни в ДНК резистентних до даптоміцину VRE, які були відсутні у чутливих штамів. Подальші лабораторні експерименти та клінічні дослідження показали, що застосування рифаксиміну викликало ці зміни та призвело до появи стійких до даптоміцину VRE.

Доктор Глен Картер з Університету Мельбурна, старший науковий співробітник Інституту Доерті та старший автор дослідження, сказав, що дослідження ставить під сумнів давню думку про те, що рифаксимін становить «низький ризик» для виникнення стійкості до антибіотиків.

«Ми показали, що рифаксимін робить VRE стійким до даптоміцину таким чином, якого раніше не бачили», — сказав доктор Картер.

«Також викликає занепокоєння те, що ці стійкі до даптоміцину VRE можуть передаватися іншим пацієнтам у лікарні; гіпотеза, яку ми зараз досліджуємо».

Доктор Адріанна Тернер з Університету Мельбурна, науковий співробітник Інституту Догерті та перший автор дослідження, сказала, що рифаксимін викликає специфічні зміни в ферменті РНК-полімераза в бактеріях. Ці зміни «посилюють» раніше невідомий кластер генів (prdRAB), що призводить до змін у клітинній мембрані VRE та викликає перехресну резистентність до даптоміцину.

Перегляньте записи:

«Коли бактерії стають стійкими до антибіотиків, це схоже на отримання нових здібностей у відеогрі, як-от надшвидкість. Але під впливом рифаксиміну бактерії VRE не просто отримують прискорення – вони отримують численні здібності, як-от надшвидкість і надсила, що дозволяє їм легко перемогти навіть останнього боса, яким у цьому випадку є антибіотик даптоміцин», – сказав доктор Тернер.

«Іншими словами, рифаксимін не просто робить бактерії стійкими до одного антибіотика; це може зробити їх стійкими до інших, включаючи критичні антибіотики, такі як даптоміцин».

Доцент Джейсон Квонг, лікар-інфекціоніст Austin Health і провідний дослідник клінічних досліджень, підкреслив два важливі наслідки результатів:

По-перше, лікарі повинні проявляти обережність при лікуванні інфекцій VRE у пацієнтів, які приймали рифаксимін, оскільки ефективність даптоміцину може бути скомпрометована, що вимагає лабораторної перевірки перед використанням.

По-друге, результати підкреслюють важливість того, щоб регуляторні органи враховували «нецільові та міжкласові» ефекти під час схвалення нових препаратів. Для антибіотиків це означає розуміння того, чи вплив одного агента, наприклад рифаксиміну, може спричинити резистентність до інших антибіотиків – навіть тих, які діють інакше. 

Рифаксимін все ще є дуже ефективним препаратом, якщо його застосовувати належним чином, і пацієнти з прогресуючими захворюваннями печінки, які зараз приймають його, повинні продовжувати це робити. Але ми повинні розуміти наслідки в майбутньому як при лікуванні окремих пацієнтів, так і з погляду громадського здоров’я.

Виклики для клінічної практики

Один із ключових аспектів, на яких наголошує дослідження, — це необхідність лабораторного контролю, які приймають рифаксимін, на предмет можливої ​​резистентності VRE. Лікарі-інфекціоністи повинні пам’ятати, що пацієнти з історією прийому рифаксиміну можуть не реагувати на лікування даптоміцином. Це особливо важливо в умовах стаціонару, де присутній високий ризик передачі резистентного штаму іншим пацієнтам.

Доктор Клер Ґоррі з Університету Мельбурна, старший біоінформатик з Інституту Доерті та співавтор, сказала, що дослідження підкреслює, як передові технології в поєднанні з міждисциплінарною співпрацею можуть точно виявити, як і чому бактерії розвивають стійкість до антибіотиків – навіть до тих, з якими вони ніколи не стикалися.

«Це розуміння має вирішальне значення для розробки розумніших і стійкіших стратегій використання антибіотиків, особливо тому, що ці рятівні ліки стають все більш цінним ресурсом», — сказав д-р Горрі.

Профілактика розвитку стійкості до антибіотиків вимагає ефективного спостереження та використання інноваційних діагностичних підходів. В умовах підвищеної резистентності до антибіотиків є швидкий та доступний доступ до тестування стійкості патогенів у клінічних умовах. Це особливо важливо у випадку розширених інфекцій серед них із ослабленою імунною системою.

Наслідки для системи охорони здоров'я та глобальне значення

«Наші висновки підкреслюють критичну потребу в ефективному нагляді на основі геноміки для виявлення появи антимікробної стійкості. Вони також підкреслюють важливість розумного використання антибіотиків для захисту життєво важливих крайніх засобів лікування, таких як даптоміцин», – підсумував професор Хоуден.

Результати дослідження підсилюють важливість відповідного призначення антибіотиків, що відповідає давній політичній декларації ООН про скорочення смертності від антимікробної резистентності.

Професор Бенджамін Хоуден, який брав участь у дослідженні, підкреслює, що забезпечує ефективне збереження ефективності даптоміцину як одного з основних препаратів для боротьби з інфекціями VRE, особливо у пацієнтів з важкими захворюваннями печінки. Експерти стверджують, що для цього необхідно забезпечити постійний моніторинг геноміки бактерій з виявленням антимікробної стійкості та відповідного реагування на зміну стійкості патогенів.

Висновок

Результати дослідження цього підкреслюють важливість обережного використання антибіотиків у клінічній практиці та посилення діагностики антибіотикорезистентності. Встановлено, що рифаксимін, який раніше вважався антибіотиком із низьким ризиком розвитку стійкості, насправді може суттєво впливати на підвищення резистентності до інших, критично важливих препаратів. Це дослідження, таким чином, є нагадуванням про необхідність обережного підходу до призначення антибіотиків і вказує на значення нових діагностичних і профілактичних стратегій, щоб запобігти виникненню нових супербактерій.

ДЖЕРЕЛО: Doherty Institute

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.