Обережність необхідна при призначенні ліків проти ЗЗК при ХХН

Від 4% до 23% пацієнтів із ЗЗК мають захворювання нирок, що може впливати на те, як відбувається виведення ліків; однак, даних, які б допомогли лікарям вибрати безпечне та ефективне лікування ЗЗК для пацієнтів із ХХН недостатньо.

Дослідники провели огляд досліджень щодо лікування ЗЗК у пацієнтів з ХХН, здійснивши пошук у базах даних MEDLINE та EMBASE до 31 березня 2025 року, використовуючи відповідні ключові слова.

Серед методів лікування ЗЗК були кортикостероїди, аміносаліцилати, імуномодулятори (такі як тіопурини та метотрексат), інгібітори кальциневрину, біологічні препарати (такі як моноклональні антитіла проти ФНП (анти-ФНП), рецептори інтегрину та інтерлейкіни) та малі молекули (такі як інгібітори JAK та модулятори рецепторів сфінгозин-1-фосфату (S1P)).

Результати

Кортикостероїди при ХХН, зокрема у пацієнтів, які потребують діалізу, не потребують корекції дози. Будесонід більш пріоритетний за преднізолон, а кортикостероїди зазвичай призначають у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду.

Месалазин, аміносаліцилат можуть спровокувати гострий інтерстиціальний нефрит; імуномодулятор метотрексат, навіть у дозі 2-4 мг/тиждень, може спричинити незворотне зниження функції нирок, тяжку мієлосупресію та вищу смертність у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі; а інгібітори кальциневрину можуть бути нефротоксичними, знижуючи нирковий кровотік та швидкість клубочкової фільтрації.

Моноклональні антитіла, включаючи анти-ФНП, антиінтегринні та анти-інтерлейкінні 12/23, продемонстрували безпеку при нирковій недостатності та гемодіалізі.

Для інгібіторів JAK та тіопуринів корекція дози рекомендувалася при прогресуючій нирковій недостатності, тоді як модулятори рецепторів S1P можна було використовувати при ХХН без будь-якої корекції дози.

Висновки

Вибір відповідних терапевтичних засобів для лікування ЗЗК у пацієнтів із ХХН вимагає індивідуального підходу, з акцентом на ретельному спостереженні за функцією нирок для оптимізації ефективності лікування та мінімізації зниження швидкості клубочкової фільтрації. Корекція дози препаратів для лікування ЗЗК не потрібна для пацієнтів із ХХН I або II стадії. Залежно від специфічного метаболізму препаратів та ниркової екскреції, зміна дозування може знадобитися при ХХН на більш пізній стадії, – пишуть автори.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.