Гостре ураження нирок, пов'язане з протираковою терапією: причини, ризики та підходи до лікування

Дата публікації: 02.01.2025

Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»

Ключові слова: гостре ураження нирок, лікування, профілактика, онкологія, нефротоксичність, протиракова терапія, цисплатин

Гостре ураження нирок (ГНН) є серйозним ускладненням протиракової терапії, що може значно вплинути на виживаність і якість життя пацієнтів.

Причини та механізми нефротоксичності:

Різні класи протиракових препаратів впливають на нирки через різні механізми. Основні з них:

1. Пошкодження проксимальних канальців

  • Такі препарати, як цисплатин і карбоплатин, можуть викликати пряме ушкодження клітин проксимальних канальців, що знижує здатність нирок реабсорбувати електроліти та інші речовини.
  • Ушкодження супроводжується запаленням, оксидативним стресом та некрозом тканин.

2. Гломерулярна дисфункція

  • Інгібітори VEGF (наприклад, бевацизумаб) можуть спричиняти протеїнурію через порушення ендотеліальної функції. Це призводить до пошкодження гломерулярного фільтру.
  • Гломерулонефрит і тромботична мікроангіопатія також є можливими наслідками.
Авторство: Kidney 360 (11): листопад 2024 р.DOI: 10.34067/KID.0000000566

3. Обструкція канальців

  • Препарати, які підвищують рівень сечової кислоти або кристалізуються в канальцях (наприклад, метотрексат), можуть спричиняти обструкцію ниркових канальців і гостру ниркову недостатність.

4. Ішемія нирок

  • Нефротоксичні агенти, такі як імунотерапевтичні препарати, можуть викликати порушення кровопостачання нирок через вазоконстрикцію.

Фактори ризику розвитку ГНН:

  • Пацієнт-залежні фактори
    • Вік: літні пацієнти мають вищий ризик через знижену функцію нирок.
    • Супутні захворювання: хронічна хвороба нирок, цукровий діабет, гіпертензія.
    • Дегідратація або низький об'єм циркулюючої крові.
  • Ліки-залежні фактори
    • Високі дози нефротоксичних препаратів.
    • Комбіноване використання кількох нефротоксичних препаратів (наприклад, хімієтерапія + антибіотики).
    • Тривала тривалість терапії.
  • Терапевтичні фактори
    • Променева терапія в області нирок.
    • Використання контрастних речовин під час діагностичних процедур.

Профілактика ураження нирок:

  • Попередня гідратація
    • Введення ізотонічного розчину натрію хлориду перед і після введення нефротоксичних препаратів зменшує ризик ушкодження нирок.
    • Використання розчинів бікарбонату натрію для запобігання оксидативному стресу.
  • Моніторинг функції нирок
    • Регулярне вимірювання рівня креатиніну, сечовини та електролітів.
    • Розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) для оцінки змін функції нирок.
  • Корекція дози
    • Зниження дози препаратів або збільшення інтервалів між введеннями у пацієнтів із підвищеним ризиком.
  • Використання нефропротекторів
    • Аміфостин може бути використаний для зменшення токсичності цисплатину.

Лікування гострого ураження нирок:

  • Відміна нефротоксичного препарату
    • При перших ознаках ураження нирок необхідно припинити введення препарату та замінити його менш токсичним аналогом.
  • Підтримуюча терапія
    • Забезпечення адекватної гідратації для підтримки перфузії нирок.
    • Корекція електролітного дисбалансу (гіперкаліємія, ацидоз).
  • Діаліз
    • У важких випадках (наприклад, анурія або рефрактерна гіперкаліємія) необхідно проводити гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Особливості лікування онкологічних пацієнтів:

  • Імунотерапія та таргетна терапія
    • Препарати, такі як інгібітори контрольних точок і мішені VEGF, мають високий ризик нефротоксичності. Їх необхідно використовувати з особливою обережністю.
  • Супутні інфекції
    • Онкологічні пацієнти часто мають інфекційні ускладнення, які додатково підвищують ризик ураження нирок.

Майбутні напрями досліджень:

  • Біомаркери нефротоксичності: Ідентифікація ранніх маркерів ушкодження нирок, таких як NGAL (ліпокалін, асоційований з нейтрофіластичною желатиназою), може покращити раннє виявлення.
  • Персоналізована медицина: Інтеграція генетичних тестів для визначення схильності до нефротоксичності.
  • Нові терапії: Розробка нефропротекторів, які можуть зменшувати ушкодження, спричинені онкологічними препаратами.

Висновок:

Гостре ураження нирок, пов’язане з протираковою терапією, залишається серйозною проблемою, яка потребує мультидисциплінарного підходу. Рання діагностика, профілактика, адаптація дозування та індивідуалізований підхід до лікування дозволять зменшити ризик ускладнень і покращити прогноз для пацієнтів.


На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! FacebookTelegramViberInstagram.

Щоб дати відповіді на запитання до цього матеріалу та отримати бали,
будь ласка, зареєструйтеся або увійдіть як користувач.

Реєстрація
Ці дані знадобляться для входу та скидання паролю
Пароль має містити від 6 символів (літери або цифри)
Матеріали з розділу
Запис семінару «Вторинні ураження нирок у ...
Хронічна хвороба нирок: лікувальна тактика ...
FDA схвалило новий антибіотик для неускла ...
ЗАПИС ВЕБІНАРУ: Як поставити нефрологічний ...
Десять порад щодо лікування пероральними а ...
Частина 5. Діагностика та управління ВГС-і ...
Діуретики в сучасній нефрології