Гостре ураження нирок, пов'язане з протираковою терапією: причини, ризики та підходи до лікування
Дата публікації: 02.01.2025
Автори: Відкриті джерела , Редакція платформи «Аксемедін»
Ключові слова: гостре ураження нирок, лікування, профілактика, онкологія, нефротоксичність, протиракова терапія, цисплатин
Гостре ураження нирок (ГНН) є серйозним ускладненням протиракової терапії, що може значно вплинути на виживаність і якість життя пацієнтів.
Причини та механізми нефротоксичності:
Різні класи протиракових препаратів впливають на нирки через різні механізми. Основні з них:
1. Пошкодження проксимальних канальців
- Такі препарати, як цисплатин і карбоплатин, можуть викликати пряме ушкодження клітин проксимальних канальців, що знижує здатність нирок реабсорбувати електроліти та інші речовини.
- Ушкодження супроводжується запаленням, оксидативним стресом та некрозом тканин.
2. Гломерулярна дисфункція
- Інгібітори VEGF (наприклад, бевацизумаб) можуть спричиняти протеїнурію через порушення ендотеліальної функції. Це призводить до пошкодження гломерулярного фільтру.
- Гломерулонефрит і тромботична мікроангіопатія також є можливими наслідками.
3. Обструкція канальців
- Препарати, які підвищують рівень сечової кислоти або кристалізуються в канальцях (наприклад, метотрексат), можуть спричиняти обструкцію ниркових канальців і гостру ниркову недостатність.
4. Ішемія нирок
- Нефротоксичні агенти, такі як імунотерапевтичні препарати, можуть викликати порушення кровопостачання нирок через вазоконстрикцію.
Фактори ризику розвитку ГНН:
- Пацієнт-залежні фактори
- Вік: літні пацієнти мають вищий ризик через знижену функцію нирок.
- Супутні захворювання: хронічна хвороба нирок, цукровий діабет, гіпертензія.
- Дегідратація або низький об'єм циркулюючої крові.
- Ліки-залежні фактори
- Високі дози нефротоксичних препаратів.
- Комбіноване використання кількох нефротоксичних препаратів (наприклад, хімієтерапія + антибіотики).
- Тривала тривалість терапії.
- Терапевтичні фактори
- Променева терапія в області нирок.
- Використання контрастних речовин під час діагностичних процедур.
Профілактика ураження нирок:
- Попередня гідратація
- Введення ізотонічного розчину натрію хлориду перед і після введення нефротоксичних препаратів зменшує ризик ушкодження нирок.
- Використання розчинів бікарбонату натрію для запобігання оксидативному стресу.
- Моніторинг функції нирок
- Регулярне вимірювання рівня креатиніну, сечовини та електролітів.
- Розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) для оцінки змін функції нирок.
- Корекція дози
- Зниження дози препаратів або збільшення інтервалів між введеннями у пацієнтів із підвищеним ризиком.
- Використання нефропротекторів
- Аміфостин може бути використаний для зменшення токсичності цисплатину.
Лікування гострого ураження нирок:
- Відміна нефротоксичного препарату
- При перших ознаках ураження нирок необхідно припинити введення препарату та замінити його менш токсичним аналогом.
- Підтримуюча терапія
- Забезпечення адекватної гідратації для підтримки перфузії нирок.
- Корекція електролітного дисбалансу (гіперкаліємія, ацидоз).
- Діаліз
- У важких випадках (наприклад, анурія або рефрактерна гіперкаліємія) необхідно проводити гемодіаліз або перитонеальний діаліз.
Особливості лікування онкологічних пацієнтів:
- Імунотерапія та таргетна терапія
- Препарати, такі як інгібітори контрольних точок і мішені VEGF, мають високий ризик нефротоксичності. Їх необхідно використовувати з особливою обережністю.
- Супутні інфекції
- Онкологічні пацієнти часто мають інфекційні ускладнення, які додатково підвищують ризик ураження нирок.
Майбутні напрями досліджень:
- Біомаркери нефротоксичності: Ідентифікація ранніх маркерів ушкодження нирок, таких як NGAL (ліпокалін, асоційований з нейтрофіластичною желатиназою), може покращити раннє виявлення.
- Персоналізована медицина: Інтеграція генетичних тестів для визначення схильності до нефротоксичності.
- Нові терапії: Розробка нефропротекторів, які можуть зменшувати ушкодження, спричинені онкологічними препаратами.
Висновок:
Гостре ураження нирок, пов’язане з протираковою терапією, залишається серйозною проблемою, яка потребує мультидисциплінарного підходу. Рання діагностика, профілактика, адаптація дозування та індивідуалізований підхід до лікування дозволять зменшити ризик ускладнень і покращити прогноз для пацієнтів.
На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.