Чи може лікар відмовити в лікуванні?

В українському законодавстві закріплені як обов’язки лікаря, так і винятки, за яких він може відмовити у лікуванні. Ключовим принципом є недопущення відмови у наданні медичної допомоги при невідкладних станах. Водночас існують ситуації, коли лікар має право відмовити пацієнту, наприклад, за відсутності ургентних показань або при систематичному невиконанні пацієнтом медичних приписів.

Коли лікар зобов’язаний надати допомогу

Згідно зі ст. 45 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», лікар не може відмовити у допомозі у разі:

• невідкладного стану або безпосередньої загрози життю чи здоров’ю;
• неможливості отримання згоди пацієнта через об’єктивні причини.

Ці положення узгоджуються з ст. 284 Цивільного кодексу України.

Відповідальність за ненадання екстреної допомоги передбачена ст. 139 Кримінального кодексу України: у разі відмови чи несвоєчасного втручання медичний працівник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності.

Також рекомендуємо розділ Протоколи,
що містить адаптовані для системи охорони здоров’я України
клінічні настанови та протоколи, що слугують доказовою основою для ефективного лікування.

Коли лікар може відмовити пацієнту

Медичний адвокат виокремлює дві основні ситуації:

1. До початку лікування — якщо немає ургентного стану, лікар може відмовити у наданні послуг, коли є принципові розбіжності у поглядах на лікування між лікарем і пацієнтом (наприклад, у стоматологічній практиці).
2. Після початку лікування — на підставі ст. 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» лікар має право припинити лікування в односторонньому порядку, якщо пацієнт:
   • не виконує медичних рекомендацій;
   • відмовляється від приписів лікаря;
   • порушує правила внутрішнього розпорядку медичного закладу (за умови відсутності загрози життю пацієнта чи оточення).

У таких випадках лікар звільняється від відповідальності за наслідки для здоров’я пацієнта.

Практичне значення для лікарів та пацієнтів

• Для пацієнта важливо знати: при загрозі життю чи здоров’ю відмови бути не може.
• Для лікаря: відмова допустима лише у передбачених законом випадках, із документальним підтвердженням підстав.
• В обох сторін виникає потреба у взаємній довірі, дотриманні правових норм та прозорій комунікації.

Українське законодавство чітко регламентує баланс між правом пацієнта на допомогу та правом лікаря відмовити у лікуванні. Невідкладна допомога має надаватися завжди, а відмова можлива лише тоді, коли пацієнт свідомо не дотримується приписів або порушує правила закладу. Для лікарів важливим є дотримання правових норм, а для пацієнтів — усвідомлення своїх прав і обов’язків.

ДЖЕРЕЛО: rbc.ua

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.