Між ажіотажем навколо харчових добавок і доказовою базою: клінічний орієнтир для лікаря

Зростання інтересу до харчових добавок стало стійкою тенденцією сучасної клінічної практики. Лікарі дедалі частіше стикаються з пацієнтами, переконаними, що вітаміни, мінерали або рослинні екстракти здатні суттєво покращити стан здоров’я, навіть за відсутності підтвердженого дефіциту або клінічних показань. Цей попит підтримується агресивним маркетингом, широкою доступністю продуктів і високими очікуваннями споживачів, тоді як доказова база щодо ефективності багатьох добавок залишається обмеженою, а якість продукції — нерівномірною.

Світовий ринок харчових добавок демонструє стабільне зростання. За оцінками, обсяг продажів вітамінів і мінералів може збільшитися з приблизно 27 мільярдів євро у 2023 році до майже 41 мільярда євро до 2029 року. Дані опитувань у європейських країнах свідчать, що більшість дорослого населення вживає харчові добавки щонайменше один раз на рік, найчастіше це вітаміни, мінерали та білкові продукти. При цьому добавки широко доступні не лише в аптеках, а й у супермаркетах, онлайн-магазинах та інших торговельних мережах, що додатково ускладнює для пацієнтів оцінку їхньої доцільності та якості.

Поширеним є уявлення про так звану «аптечну якість» харчових добавок, однак цей термін не має юридичного визначення і не гарантує автоматично ані чистоти, ані ефективності продукту. Багато добавок, що продаються в аптеках і супермаркетах, виробляються одними й тими ж контрактними виробниками. Відмінності між продуктами здебільшого полягають у рецептурі, дозуванні, точності маркування та рівні контролю якості. Аптечні продукти зазвичай містять чіткіше маркування, фармацевтично перевірену сировину та проходять партійне тестування, тоді як у масовому сегменті економічні чинники можуть впливати на варіабельність вмісту активних інгредієнтів і повноту контролю.

Суттєвим аспектом є і відмінність у підходах до рекомендацій. В аптечному середовищі поради частіше ґрунтуються на клінічних показаннях, оцінці харчового статусу та можливих лікарських взаємодій. У низці випадків застосовуються лабораторні дослідження для підтвердження дефіциту певних мікронутрієнтів. Натомість у позааптечній торгівлі пацієнти зазвичай не отримують інформації щодо реальної потреби в добавці, її оптимальної дози чи біодоступності, що створює ризик нераціонального застосування.

Біодоступність і хімічна форма поживної речовини мають ключове значення для клінічного ефекту. Наприклад, для магнію важливо, щоб на маркуванні зазначалася не лише загальна кількість, а й форма сполуки. Органічні солі магнію, такі як цитрат, характеризуються кращою розчинністю та засвоєнням, тоді як деякі неорганічні сполуки мають значно нижчу біодоступність. Подібні відмінності часто залишаються поза увагою пацієнтів, але є принципово важливими з позиції клінічної доцільності.

26-27 лютого відбудеться «Український форум сімейної медицини»! Дізнайтеся, як застосовувати настанови у реальній практиці та заробіть 10 балів БПР

Згідно з позицією європейських органів оцінки ризиків, більшості здорових людей харчові добавки не потрібні, оскільки збалансоване харчування зазвичай забезпечує адекватне надходження поживних речовин. Додаткове вживання вітамінів або мінералів не демонструє користі за відсутності дефіциту і в окремих випадках може бути пов’язане з ризиком передозування. Водночас існують чітко визначені клінічні ситуації та періоди життя, коли цільове застосування добавок є обґрунтованим. Класичним прикладом є застосування фолієвої кислоти до зачаття і в ранні терміни вагітності з метою зниження ризику дефектів нервової трубки. Подібний принцип поширюється і на інші нутрієнти за наявності підтвердженого дефіциту або підвищеної потреби.

Регуляторне поле відіграє важливу роль у формуванні очікувань споживачів. У Європейському Союзі заяви щодо харчової цінності та користі для здоров’я суворо регламентовані. На етикетках дозволено використовувати лише ті твердження, які пройшли наукову оцінку та були схвалені відповідними органами. Такі формулювання мають чітко визначений зміст і не можуть містити обіцянок лікування захворювань, оскільки харчові добавки не призначені для терапії. Незважаючи на це, у сфері онлайн-маркетингу нерідко трапляються порушення, що вводять пацієнтів в оману та підвищують ризик необґрунтованого застосування добавок.

Для клінічної практики принциповим є зважений, доказовий підхід до рекомендацій харчових добавок. Вони мають розглядатися виключно як доповнення до раціонального харчування, а не як його заміна, і застосовуватися лише за наявності чітких показань, з урахуванням дозування, форми речовини, потенційних взаємодій та індивідуальних особливостей пацієнта. Роль лікаря полягає не лише у виборі конкретного продукту, а й у корекції нереалістичних очікувань, поясненні меж ефективності та можливих ризиків.

Таким чином, сучасна клінічна реальність вимагає від медичних фахівців критичного ставлення до харчових добавок, орієнтації на доказову базу та активної комунікації з пацієнтами. Лише такий підхід дозволяє мінімізувати шкоду, уникнути надмірного або невиправданого застосування нутрієнтів і забезпечити раціональне використання добавок там, де вони дійсно можуть бути корисними.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.