Довготривале дослідження показує, як терапія аналогами GLP-2 змінює стан кишечника

Нове відкриття японських учених

Японські вчені виявили, що аналоги глюкагоноподібного пептиду-2 (GLP-2) можуть глибоко і позитивно змінити стан кишечника.

Синдром короткої кишки: складне завдання сучасної гастроентерології

Синдром короткої кишки (SBS) є одним з найскладніших захворювань у гастроентерології. Він розвивається у пацієнтів, які втратили значну частину тонкої кишки внаслідок операції, хвороби або вроджених аномалій.

Пацієнти з SBS часто страждають від хронічного недоїдання і сильно залежать від парентерального (внутрішньовенного) харчування, що суттєво впливає на якість життя і створює значне навантаження на систему охорони здоров’я.

Попри покращення прогнозу в останні роки, небезпечні ускладнення — інфекції кровотоку, пов’язані з катетерами, та печінкова недостатність, спричинена тривалим парентеральним харчуванням — залишаються серйозною проблемою.

GLP-2 як прорив у лікуванні SBS

Аналоги глюкагоноподібного пептиду-2 (GLP-2), зокрема тедуглутид, стали значним проривом у терапії SBS. Ці сполуки покращують всмоктування поживних речовин і зменшують залежність пацієнтів від парентерального харчування, імітуючи дію природного гормону GLP-2, який підтримує здоров’я кишечника.

Однак, попри доведену клінічну ефективність, точні клітинні механізми дії GLP-2 залишаються не до кінця з’ясованими. Невідомо, як саме ці молекули впливають на епітеліальні та імунні клітини кишечника, а також на мікробіом. З’ясування цих механізмів є ключовим для вдосконалення лікування синдрому короткої кишки.

Дослідження Університету Кейо

Щоб заповнити прогалини у знаннях, дослідницька група під керівництвом доцента Юмі Кудо з кафедри дитячої хірургії медичного факультету Університету Кейо (Японія) провела перше комплексне довготривале дослідження, у якому вивчали, як терапія аналогами GLP-2 змінює кишкове середовище на клітинному рівні.

Методологія дослідження

У дослідженні брали участь п’ять пацієнтів чоловічої статі з синдромом короткої кишки, за якими спостерігали протягом одного року лікування тедуглутидом.

Біопсії кишкової тканини, зразки крові та мікробіому збирали у три часові точки:

• до початку лікування,
• через 6 місяців,
• через 12 місяців.

Для аналізу використовували секвенування РНК одноклітинних організмів, що дало змогу простежити зміни у різних типах клітин. Також проводили секвенування рибосомної РНК, щоб оцінити динаміку мікробіому та клітинних популяцій.

Такий поздовжній підхід дозволив дослідникам спостерігати поступову перебудову кишкової екосистеми протягом лікування.

Основні результати

Після року терапії пацієнти продемонстрували суттєві клінічні поліпшення:

• збільшення маси тіла,
• зменшення потреби у внутрішньовенному харчуванні,
• підвищення рівня біомаркерів сироватки, що свідчить про краще засвоєння поживних речовин.

На клітинному рівні було виявлено:

• розширення ворсинок і кишкових крипт,
• зростання кількості регуляторних Т-клітин, які контролюють запалення,
• зменшення кількості запальних Th2-клітин,
• підвищення різноманітності мікробіому з більшою альфа-різноманітністю,
• зростання вироблення коротколанцюгових жирних кислот, що підтримують бар’єрну функцію кишки.

Також спостерігалося зниження клітин, які експресують імунологічні гени (кластер Top1, MCH I/II), і збільшення ентероцитів (Top2 та середніх кластерів), що беруть участь у всмоктуванні поживних речовин.

Це свідчить про позитивну адаптацію кишкової тканини до лікування.

Наші висновки свідчать про те, що аналоги GLP-2 змінюють імунітет кишечника та мікробіоту, сприяючи зменшенню запалення та підвищенню ефективності засвоєння поживних речовин. Ці дані створюють основу для вдосконалення клінічних стратегій лікування синдрому короткої кишки.

Можливості застосування за межами SBS

Отримані результати мають значення не лише для пацієнтів із синдромом короткої кишки.

Аналоги GLP-2 можуть бути корисними й для осіб, які потребують імуносупресії, наприклад, після трансплантації органів або кісткового мозку. Вони можуть допомагати зменшувати запалення, покращувати засвоєння поживних речовин і долати мальабсорбцію при ослабленому імунітеті.

«Наскільки нам відомо, це перше дослідження, яке надає докази на основі даних про людей, що підтверджують ефективність аналогів GLP-2. Воно також є рідкісним прикладом зворотного трансляційного дослідження, в якому клінічні спостереження слугують основою для подальших фундаментальних досліджень», — підсумував д-р Судзіно.

Перспективи подальших досліджень

Подальші дослідження у цьому напрямку допоможуть глибше зрозуміти ефекти аналогів GLP-2 та підтвердити їхній потенціал у лікуванні шлунково-кишкових і, можливо, імунологічних розладів.

ДЖЕРЕЛО: News-medical

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.