Моноклональні антитіла показують багатообіцяючі результати при кардіогенному шоці

Уперше в клінічній практиці моноклональне антитіло проти циркулюючої дипептидилпептидази 3 (DPP3) було застосоване для лікування кардіогенного шоку в трьох пацієнтів у Німеччині. У всіх трьох випадках спостерігалося повне усунення шоку, однак вижив лише один пацієнт.

Рівень смертності від кардіогенного шоку перевищує 50%, а сучасні втручання лікують лише симптоми, а не усувають першопричину. Недавні дослідження виявили тісний зв’язок між підвищеним рівнем cDPP3 та вищими показниками смертності у пацієнтів з кардіогенним шоком.

Вступ

Процизумаб — моноклональне антитіло, що діє на DPP3 фермент, який вивільняється під час загибелі клітин, розщеплює ангіотензин II та порушує роботу ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Блокуючи активність цього ферменту, процизумаб спрямований на швидку стабілізацію стану пацієнтів із кардіогенним шоком.

У дослідницькому листі, опублікованому в Європейському журналі серцевої недостатності, описано лікування трьох пацієнтів у критичному стані з поліорганною недостатністю, спричиненою рефрактерним септичним шоком.

Автори зазначають, що у всіх трьох випадках були випробувані традиційні методи лікування, але жоден із них не дав ефекту, і більше не залишалося доступних варіантів терапії, які могли б покращити стан пацієнтів, при наявності високого ризику раптової смерті.

У всіх трьох пацієнтів відзначалася підвищена активність DPP3, гостре ураження нирок і потреба в проведенні замісної ниркової терапії. Пацієнти 1 та 2 були інтубовані та перебували на штучній вентиляції легень.

Процизумаб вводили у дозі 10 мг/кг внутрішньовенно протягом 2 годин, після чого проводилося спостереження протягом 48 годин. Оцінку ефективності проводили за критерієм усунення шоку, який визначався як досягнення дози норадреналіну 0,2 мкг/кг/хв або менше, або зменшення початкової дози щонайменше наполовину.

Перегляньте запис:

Зниження активності DPP3 протягом двох діб супроводжувалося помітним зниженням дози норадреналіну та концентрації лактату. У всіх трьох пацієнтів спостерігалося покращення співвідношення парціального тиску кисню в артеріальній крові до фракційної концентрації вдихуваного кисню, що є ключовим показником для оцінки ступеня гіпоксемії, порівняно з початковими значеннями.

Ранні, але «вражаючі» результати

Ці дуже ранні результати підтверджують потенціал специфічного антитіла проти DPP3 - процизумабу, ефективність якого раніше вже була продемонстрована у дослідженнях на тваринах при септичному та кардіогенному шоці.

Зараз зарано робити висновки про те, чи пов'язані всі ці ефекти з застосуванням процизумабу, хоча результати зниження рівня інтерлейкіну 6 (IL-6) та покращення функції нирок вражають. Як і у випадку багатообіцяючих пристроїв чи препаратів, початкові результати часто здаються надто хорошими. Нам потрібно дочекатися результатів клінічних випробувань фази 2, а головне — фази 3, щоб оцінити, чи здатен цей препарат знизити смертність при кардіогенному або септичному шоці.

Двоє пацієнтів, які отримали лікування, померли менш ніж за 2 тижні: один — через рецидивуючий шок, ймовірно, спричинений розривом папілярного м'яза на фоні нелікованого інфаркту міокарда; інший — від рефрактерного шоку через загострення правошлуночкової серцевої недостатності. Пацієнт 2 відновив функцію органів і був переведений на реабілітацію через 8 тижнів, незважаючи на виникнення нового інфаркту міокарда на 4 тижні.

Те, що у двох із трьох пацієнтів знову розвинувся рефрактерний шок, є типовою рисою стану таких тяжкохворих пацієнтів. Це стане одним із викликів для демонстрації потенційної користі цього препарату в майбутніх клінічних випробуваннях 2 фази та 3 фази.

Перегляньте запис:

Висновок

Наразі проводиться дослідження фази 1b з метою оцінки безпеки та переносимості процизумабу, а також визначення оптимальної дози для подальшого дослідження 2 фази. Дослідження 1b передбачає залучення 130 пацієнтів з кардіогенним шоком, спричиненим гострим коронарним синдромом або сепсисом, із підвищеним рівнем DPP3.

Ймовірно, необхідно буде визначити специфічні порогові значення рівня DPP3: занадто низька концентрація не забезпечить терапевтичного ефекту, а надто висока, за наявності численних порушень функції органів, може призвести до нейтральних результатів. Саме тому, ретельно сплановані дослідження фаз 2 та 3 мають вирішальне значення.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.