Надлишок андрогенів? Нові рекомендації зміщують фокус уваги не лише на СПКЯ

Товариство ендокринології, організація, що базується у Великій Британії та представляє глобальну спільноту вчених та клініцистів, опублікувало оновлені рекомендації щодо діагностики та лікування надлишку андрогенів у жінок.

Вступ

Нові рекомендації пропонують практичну, засновану на доказах основу, з акцентом на ранньому виявленні та лікуванні.  На відміну від деяких національних протоколів, які зосереджені переважно на синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ) — найпоширенішій причині гіперандрогенії, — ці рекомендації охоплюють ширший спектр причин, пропонуючи більш комплексний клінічний підхід.

Раннє виявлення залишається критично важливим, оскільки деякі наслідки надлишку андрогенів, такі як зміни голосу, кліторомегалія та андрогенна алопеція, можуть бути незворотними, якщо їх не лікувати.

У рекомендаціях рівень загального тестостерону вище 86 нг/дл або рівень вільного тестостерону вище 3,2 нг/дл визначено як ознаку гіперандрогенії. Вони також наголошують на важливості використання точних та стандартизованих методів тестування, застерігаючи, що як недостатня, так і надмірна діагностика можуть бути результатом мінливості лабораторних показників.

Для підвищення діагностичної надійності Товариство ендокринології рекомендує використовувати рідинну хроматографію-тандем мас-спектрометрію (LC-MS/MS) замість імуноферментних аналізів, посилаючись на її вищу специфічність та чутливість, особливо при низьких концентраціях гормонів, які зазвичай спостерігаються у жінок.

Правильна підготовка зразків також важлива. Рекомендації включають відсутність прийому їжі протягом щонайменше 8 годин, збір зразків крові рано вранці між 3-м і 5-м днями менструального циклу та припинення прийому гормональних контрацептивів за 6-8 тижнів до тестування.

Слід зазначити, що хоча LC-MS/MS є золотим стандартом, його доступність все ще обмежена в багатьох країнах через високу вартість та обмежене страхове покриття. Як результат, багато лабораторій пропонують LC-MS/MS-тестування лише після попереднього позитивного результату звичайних імуноферментних аналізів.

Перегляньте запис:

Причини та лікування

Діагностика має бути швидкою і точною, оскільки лікування залежить від основної причини. Симптоми також можуть мати значний психосоціальний вплив і в деяких випадках залишати незворотні наслідки.

Надлишок андрогенів у жінок може бути викликаний низкою причин — найчастіше яєчниковим або наднирковим походженням, але також екзогенним вживанням андрогенів або порушеннями статевого розвитку. До причин з боку яєчників належать СПКЯ, гіпертекоз яєчників та пухлини, що секретують андрогени. До причин з боку надниркових залоз належать вроджена гіперплазія надниркових залоз та пухлини надниркових залоз.

З огляду на високу поширеність у світі, СПКЯ має бути першим діагностичним обґрунтуванням. Згідно з загальноприйнятими Роттердамськими критеріями, для діагностики потрібні принаймні два з наступних критеріїв:

• оліго- або ановуляція;
• клінічні або біохімічні ознаки гіперандрогенії;
• морфологія полікістозних яєчників за даними ультразвукового дослідження

Крім того, багато жінок із СПКЯ також мають надмірну вагу або ожиріння та різний ступінь інсулінорезистентності.

Лікування СПКЯ зазвичай включає як фармакологічний підхід, так і зміни способу життя. Вони можуть включати комбіновані оральні контрацептиви, зниження ваги та регулярну фізичну активність. У випадках, коли симптоми зберігаються, можуть бути призначені антиандрогенні препарати. Вибір контрацептиву залежить від переважаючих симптомів та індивідуальної реакції пацієнтки. Прогестин можна вибрати на основі його цільового ефекту.

Перегляньте запис:

Також до поширених терапевтичних засобів належать спіронолактон, метформін та ципротерону ацетат. Останній, синтетичний прогестерон з антиандрогенними властивостями, доступний не в усіх країнах, але залишається варіантом у окремих випадках.

Гіпертекоз яєчників, що характеризується дифузною гіперплазією тека-клітин, що призводить до стійкого вироблення андрогенів, частіше діагностується у жінок у постменопаузі. У таких випадках двостороння оофоректомія часто є кращим методом лікування. Для молодших пацієнток консервативне лікування з використанням пероральних контрацептивів та антиандрогенів може бути кращим варіантом.

Андрогенсекретуючі пухлини яєчників слід розглядати у випадках раптового початку симптомів, швидкого прогресування та виражених ознак вірилізації, таких як збільшення м’язової маси та поглиблення голосу. У цих пацієнток рівень тестостерону в сироватці крові часто перевищує 5 нмоль/л, і для подальшого обстеження необхідне трансвагінальне ультразвукове дослідження.

Серед причин ураження надниркових залоз особливої уваги заслуговує некласична вроджена гіперплазія надниркових залоз. Це генетичне захворювання вражає приблизно 1% жінок і може проявлятися ледь помітними симптомами та мінімальною вірилізацією. Слід ретельно зібрати сімейний анамнез. Скринінг включає вимірювання 17-гідроксипрогестерону під час фолікулярної фази, а в неоднозначних випадках – стимуляційне тестування адренокортикотропним гормоном. Терапія низькими дозами глюкокортикоїдів зазвичай призначається симптоматичним жінкам, які прагнуть вагітності, або тим, хто не реагує на гормональні контрацептиви.

Пухлини надниркових залоз, що виробляють андрогени, зазвичай призводять до підвищеного рівня дегідроепіандростеронсульфату. Діагностичне обстеження повинно включати візуалізаційні дослідження, такі як КТ або МРТ черевної порожнини. Лікування хірургічне, у злоякісних випадках розглядається застосування мітотану або хіміотерапії.

Коли клінічні дані не збігаються з типовими причинами гіперандрогенії, слід врахувати використання екзогенних андрогенів, навіть якщо пацієнти не одразу про це повідомляють. Зараз це може бути однією з найпоширеніших, але недостатньо вивчених причин надлишку андрогенів у жінок. Потенційними джерелами є гормональні імплантати, що містять тестостерон або гестринон, анаболічні стероїди, що використовуються в естетичних цілях, або замісна гормональна терапія під час менопаузи.

Через обмежене регулювання та брак достовірної інформації про ці препарати, багато пацієнтів не знають, що вони піддаються впливу андрогенів. У цьому контексті не існує мінімального порогу тестостерону, нижче якого жінкам показана замісна гормональна терапія. Важливо, що концепція дефіциту жіночих андрогенів не має вагомого наукового підтвердження і не повинна використовуватися для виправдання гормональних добавок.

Висновок

Лікування гіперандрогенії може бути складним. Лікування зазвичай вимагає тривалого спостереження, і пацієнти можуть мати нереалістичні очікування щодо зникнення фізичних ознак. Важливо з самого початку розробити чіткий план лікування. Навіть за умови ефективного лікування основної причини деякі клінічні прояви можуть бути постійними або мати лише обмежене покращення.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.