Клінічні аспекти хантавірусної інфекції: виклики діагностики та ведення пацієнтів

Хантавірусні інфекції — рідкісні, проте потенційно загрозливі для життя зоонозні захворювання, які викликаються арбовірусами з родини Hantaviridae. Їх основними клінічними формами у людей є геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС) і хантавірусний легеневий синдром (ХЛС). Обидва стани характеризуються тяжким перебігом, високим ризиком ускладнень і значним навантаженням на систему інтенсивної терапії. З огляду на можливі спалахи в природно-осередкових регіонах та сезонну активність, медичним працівникам варто мати чітке розуміння шляхів передачі, клінічних ознак, діагностики, профілактики та ведення таких хворих.

Етіологія та шляхи передачі

Хантавіруси зберігаються в природі завдяки циркуляції між певними видами диких гризунів, кожен з яких є резервуаром для конкретного типу вірусу. Передача до людини відбувається аерогенно — внаслідок інгаляції аерозолів, що містять вірусні частки зі слини, сечі або фекалій інфікованих гризунів. Також можливе інфікування через:

• пошкоджену шкіру та слизові оболонки при контакті з контамінованими поверхнями;
• аліментарний шлях при вживанні зараженої їжі або води.

Передача від людини до людини для більшості хантавірусів не характерна.

Клінічні форми

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС)

Ця форма зустрічається в Європі та Азії. Інкубаційний період — 2–4 тижні. Класично захворювання проходить кілька стадій:

1. Фебрильна фаза (3–7 днів): раптове підвищення температури, озноб, головний біль, міалгії, гіперемія обличчя та кон’юнктив, гіпотонія.
2. Гіпотензивна фаза: зниження артеріального тиску, тахікардія, ризик шоку.
3. Олігурична фаза (3–5 днів): порушення функції нирок, можливий розвиток гострої ниркової недостатності.
4. Поліурична фаза: відновлення діурезу.
5. Реконвалесценція: повільне одужання.

Можливе формування геморагічного синдрому: носові кровотечі, петехії, гематурія, крововиливи у склеру, шкіру.

Хантавірусний легеневий синдром (ХЛС)

Ця форма переважає на американському континенті, однак у глобалізованому світі її поява в інших регіонах — питання часу. Інкубаційний період — близько 2 тижнів. Клініка починається як грипоподібний стан: гарячка, міалгії, нездужання, сухий кашель. Потім настає раптове погіршення:

• розвиток прогресуючої задишки,
• набряк легень,
• гіпоксична дихальна недостатність,
• ризик швидкої смерті без інтенсивної терапії.

Смертність при ХЛС може досягати 35–50%.

Діагностика

Клінічна настороженість має ключове значення. Слід враховувати:

• епідеміологічний анамнез (перебування в природі, контакт з гризунами чи їхніми екскрементами);
• ранній розвиток гарячки з симптомами інтоксикації;
• ураження нирок або легень.

Перегляньте записи:

Інструментальні й лабораторні дані:

• Загальний аналіз крові — тромбоцитопенія, лейкоцитоз з нейтрофільозом, підвищення гематокриту;
• Біохімічні показники — підвищення креатиніну, сечовини, печінкових трансаміназ;
• Аналіз сечі — протеїнурія, мікрогематурія;
• Рентгенографія або КТ грудної клітки — картина інтерстиціального або альвеолярного набряку;
• Серологічні тести — антитіла IgM та IgG (для підтвердження).

Лікування

Специфічної етіотропної терапії в більшості випадків немає. Основою лікування є симптоматична та патогенетична терапія:

• інфузійна підтримка з моніторингом рідини;
• контроль за електролітним балансом;
• при ГГНС — ниркова підтримка, у разі потреби — гемодіаліз;
• при ХЛС — рання інвазивна вентиляція легень;
• профілактика вторинної бактеріальної інфекції, тромбозів.

Рання госпіталізація у стаціонар із можливістю реанімаційної підтримки значно покращує прогноз.

Рекомендуємо пройти
безоплатний курс «Тропічні інфекції в Україні: малярія,
 гарячка Західного Нілу, хантавірусна інфекція» 

Профілактика

Первинна профілактика ґрунтується на уникненні контакту з джерелом інфекції. Практичні рекомендації:

• не торкатися гризунів та їхніх залишків;
• уникати підмітання сухих приміщень без попереднього зволоження — використовуйте вологе прибирання;
• зберігати харчові продукти у закритих контейнерах;
• під час перебування в лісі використовувати намети з москітними сітками;
• дезінфікувати поверхні в разі ймовірного забруднення — особливо в дачах, коморах, сараях;
• використовувати рукавички й респіратори при прибиранні місць проживання гризунів.

Висновки

Хантавірусні інфекції — рідкісні, але небезпечні захворювання, що потребують високої клінічної настороженості. Ниркова та легенева недостатність, викликана хантавірусами, часто розвивається швидко, тому рання діагностика та підтримка життєво важливих функцій є критично важливими. В умовах збільшення контактів з дикою природою профілактика має відігравати вирішальну роль.

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.