Хлорталідон і ризик рецидиву сечокам’яної хвороби у пацієнтів з гіпертензією: клінічні застереження для практикуючих лікарів

Діуретики тіазидного ряду відіграють важливу роль у лікуванні артеріальної гіпертензії та профілактиці рецидивів сечокам’яної хвороби. Препарати цього класу знижують екскрецію кальцію з сечею, тим самим зменшуючи ризик утворення кальцієвих конкрементів. Проте не всі діуретики мають однаковий профіль безпеки та ефективності. В умовах сучасної клінічної практики важливо враховувати не лише гіпотензивний ефект, але й супутній вплив на ниркову функцію, електролітний баланс та ризик повторного утворення каменів.

Ключове клінічне спостереження

У ході вторинного аналізу великого рандомізованого клінічного дослідження порівняння діуретиків (DCP), яке включало понад 13 тисяч пацієнтів похилого віку з гіпертонією, виявлено несподівану закономірність: у пацієнтів з анамнезом сечокам’яної хвороби застосування хлорталідону асоціювалося з підвищеним ризиком рецидиву каменів у нирках у порівнянні з іншим тіазидним діуретиком.

Деталі дослідження

• Популяція: 13 523 пацієнти віком ≥65 років із системи охорони здоров’я ветеранів, які мали гіпертонію.
• Дизайн: відкритий рандомізований перехід з одного препарату на інший (хлорталідон проти гідрохлоротіазиду).
• Тривалість спостереження: в середньому 4,2 року.
• Первинні результати: загальний рівень новоутворення каменів у нирках не відрізнявся суттєво між групами.
• Ключовий вторинний висновок: серед пацієнтів з анамнезом каменів у нирках, частота рецидивів:
  • 18,3% у групі хлорталідону
  • 13,7% у групі гідрохлоротіазиду
  • Статистично достовірна різниця (P = 0,04).

Потенційні механізми

• Гіпокаліємія — одна з відомих побічних дій хлорталідону, яка виявлялась частіше, ніж при прийомі гідрохлоротіазиду:
  • У пацієнтів без анамнезу каменів — 10,2% проти 8,3%
  • У пацієнтів з анамнезом — 13,8% проти 11,5%
• Зниження рівня калію може призводити до зменшення екскреції цитрату, що є природним інгібітором кристалізації у сечі.
• Знижений рівень цитрату вважається одним з ключових факторів ризику утворення каменів, особливо кальцієвого походження.

Клінічні наслідки

Пацієнти з історією сечокам’яної хвороби потребують індивідуалізованого підходу до вибору діуретика.

Хоча хлорталідон має довший період напіввиведення та може забезпечувати стабільніший гіпотензивний ефект, його застосування у пацієнтів з урологічним анамнезом повинно супроводжуватися посиленим моніторингом електролітів, зокрема рівня калію. У разі виявлення гіпокаліємії — слід розглядати корекцію дієтою, додавання калієвих препаратів або зміну діуретика.

Практичні рекомендації

1. Перед призначенням хлорталідону з’ясовуйте, чи мав пацієнт епізоди сечокам’яної хвороби.
2. Віддавайте перевагу препаратам з нижчим ризиком гіпокаліємії у пацієнтів із рецидивуючим нефролітіазом.
3. Регулярно контролюйте електроліти при довготривалому застосуванні тіазидоподібних діуретиків.
4. У разі вибору хлорталідону — розглядайте комбіноване призначення з калієвмісними засобами або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту для зниження ризику гіпокаліємії.
5. Необхідне спостереження нефролога або уролога при рецидивуючих епізодах, з обов’язковим обговоренням медикаментозної профілактики.

Висновок

Хоча обидва тіазидні діуретики мають схожу ефективність у зниженні артеріального тиску, нові дані свідчать про вищий ризик рецидиву сечокам’яної хвороби у пацієнтів, які приймають хлорталідон, особливо за наявності відповідного анамнезу. Ці результати підкреслюють необхідність індивідуалізованого підбору діуретичної терапії з урахуванням супутньої патології та метаболічного профілю пацієнта.

ДЖЕРЕЛО: Medscape

На платформі Accemedin багато цікавого! Аби не пропустити — підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.