Аутоантитіла NaV1.5 при синдромі Бругада: можливий діагностичний інструмент

Синдром Бругада (BrS) — це рідкісне спадкове захворювання, яке характеризується підвищеним ризиком виникнення шлуночкової фібриляції та раптової серцевої смерті. Основною ЕКГ-ознакою є підйом сегмента ST у правих прекардіальних відведеннях, хоча ця ознака може бути перехідною та потребувати провокаційних тестів. Незважаючи на значний прогрес у вивченні генетичних основ BrS, лише невелика частка пацієнтів має мутації в гені SCN5A, який кодує альфа-субодиницю натрієвого каналу NaV1.5. Це підкреслює необхідність вивчення альтернативних механізмів, включаючи аутоімунітет.

Пацієнти з BrS часто стикаються з труднощами в діагностиці, оскільки електрокардіографічні (ЕКГ) прояви можуть бути нестабільними та залежать від різних факторів, таких як температура, лікарські засоби або положення відведень. Хоча дисфункція натрієвих каналів NaV1.5 визнана ключовим механізмом у патофізіології BrS, у багатьох пацієнтів відсутні генетичні мутації, пов'язані з цим каналом. Зростаюча кількість доказів свідчить, що імунні механізми також можуть впливати на функціонування серцевих іонних каналів. У цьому дослідженні ми аналізували роль аутоантитіл до NaV1.5 у патогенезі BrS.

Матеріали і методи

Для дослідження використовували плазму 50 пацієнтів із діагнозом BrS та 50 здорових осіб з групи контролю. Усі учасники надали інформовану згоду. Лабораторні дослідження включали:

• Вестерн-блоттинг для визначення аутоантитіл до NaV1.5.
• Імунофлуоресценцію для підтвердження взаємодії антитіл із клітинами, які експресують NaV1.5.
• Електрофізіологічні дослідження із використанням техніки patch-clamp для оцінки впливу аутоантитіл на щільність натрієвого струму.

Для підтвердження патофізіологічної ролі аутоантитіл плазму пацієнтів вводили мишам дикого типу. Через 24 години після ін'єкції проводили ЕКГ-записи для аналізу змін.

Результати

Виявлення аутоантитіл до NaV1.5: Аутоантитіла до NaV1.5 виявлені у 90% пацієнтів із BrS, порівняно із 6% у контрольній групі. Тест мав високу чутливість (90%) і специфічність (94%), що свідчить про його потенціал як діагностичного інструмента.

Вплив на функцію натрієвих каналів: Електрофізіологічні дослідження показали, що плазма пацієнтів із BrS значно знижує щільність натрієвого струму (−30%, p < 0.01). Це вказує на функціональну блокаду натрієвих каналів NaV1.5 під дією аутоантитіл.

Модель тварин: Миші, яким вводили плазму пацієнтів із BrS, демонстрували підйом сегмента ST у правих прекардіальних відведеннях, характерний для синдрому Бругада. У мишей, яким вводили плазму контрольної групи, подібних змін не спостерігалося.

Обговорення

Результати дослідження підтверджують роль аутоімунних механізмів у патогенезі BrS. Виявлені аутоантитіла до NaV1.5 є не лише специфічним маркером захворювання, але й відіграють патогенну роль, впливаючи на функцію натрієвих каналів. Це відкриває нові перспективи для діагностики та лікування синдрому Бругада. Зокрема, використання імуномодулюючих терапій може стати перспективним напрямом лікування.

Висновки

1. Аутоантитіла до NaV1.5 є високоспецифічним маркером синдрому Бругада.
2. Ці антитіла викликають зниження щільності натрієвого струму, що може пояснити ключові ЕКГ-аномалії.
3. Ін'єкція плазми пацієнтів із BrS викликає характерні ЕКГ-зміни у мишей, підтверджуючи патогенну роль аутоантитіл.

Отримані результати підкреслюють необхідність перегляду традиційних уявлень про патофізіологію BrS і спонукають до розробки нових методів лікування, орієнтованих на імунопатологічні механізми.

ДЖЕРЕЛО: European Heart Journal

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.