Консервативне лікування хронічної венозної недостатності

Хронічна венозна недостатність (ХВН) – це розповсюджене захворювання, що характеризується порушенням венозного відтоку, яке призводить до венозної гіпертензії. У результаті виникають симптоми, такі як варикозне розширення вен, хронічні набряки, зміни кольору шкіри та навіть утворення трофічних виразок. Хоча хірургічні методи лікування набирають популярності, консервативна терапія залишається основою менеджменту цього стану, особливо у пацієнтів із протипоказаннями до операцій або початковими стадіями хвороби.

Епідеміологія та фактори ризику:

ХВН зустрічається у 10–30% дорослого населення. Захворювання частіше діагностується у жінок, особливо після вагітності. Основні фактори ризику:

• Генетична схильність: вроджені слабкі клапани вен або недостатність венозної стінки.
• Ожиріння: збільшення внутрішньочеревного тиску.
• Вік: з віком знижується еластичність венозної стінки.
• Професійні фактори: довге стояння або сидіння (наприклад, у водіїв, вчителів).

Механізми розвитку венозної гіпертензії:

Венозний рефлюкс

• Венозні клапани забезпечують односторонній потік крові від нижніх кінцівок до серця. Якщо клапани пошкоджені або недостатньо функціонують, кров починає рухатися у зворотному напрямку, збільшуючи тиск у дистальних відділах вен.
• Це призводить до розширення вен, збільшення їх об'єму і виникнення клінічних симптомів, таких як варикоз.

Обструкція вен

• Обструкція може бути викликана тромбозом глибоких вен, компресією або аномаліями судин.
• В результаті обмежується венозний відтік, що спричиняє застій крові та підвищення тиску.

Застій крові

• Тривале стояння або сидіння, низька фізична активність сприяють уповільненню венозного кровообігу, що підвищує тиск у венах та збільшує ризик розвитку венозної гіпертензії.

Хронічне запалення

• Тривалий застій крові призводить до хронічного запалення, яке ушкоджує стінки вен і погіршує їх функцію. Це створює порочне коло, що сприяє подальшому прогресуванню захворювання.

Мікроциркуляторні порушення:

Підвищення венозного тиску призводить до серйозних змін у мікроциркуляції:

• Капілярна гіпертензія: Виникає через застій крові у капілярах.
• Гіпоксія тканин: Знижений відтік крові призводить до недостатнього постачання кисню.
• Запалення та набряк: Через порушення проникності судинної стінки у тканини просочується плазма крові, викликаючи набряк.

Клінічна картина:

Прояви ХВН варіюють від косметичних дефектів (варикозне розширення вен) до серйозних ускладнень, таких як хронічні трофічні виразки. Симптоми поділяються на:

Ранні:

• Тяжкість у ногах.
• Печіння, свербіж або біль.
• Набряки, які зникають після відпочинку.

Пізні:

• Зміна кольору шкіри (гіперпігментація).
• Індурація (ущільнення) тканин.
• Утворення відкритих виразок.

Діагностика:

Діагностика починається з детального анамнезу та фізикального огляду:

Візуальний огляд: оцінка варикозних вен, набряків, змін кольору шкіри.

Дуплексне ультразвукове сканування: золотий стандарт діагностики, який дозволяє:

• Виявити венозний рефлюкс (зворотній потік крові).
• Оцінити прохідність глибоких і поверхневих вен.

Інші методи: венографія або магнітно-резонансна флебографія, якщо є підозра на складні форми ХВН.

Методи консервативного лікування:

1. Компресійна терапія

Це базисний метод лікування, що полягає у використанні спеціальних еластичних бинтів або компресійних панчіх. Основні ефекти:

• Покращення венозного відтоку.
• Зменшення набряків.
• Запобігання прогресуванню захворювання.

Панчохи підбираються відповідно до ступеня компресії:

• Клас I – для профілактики.
• Клас II–III – для лікування клінічно вираженої ХВН.
• Клас IV – для важких форм із трофічними виразками.

2. Медикаментозна терапія

Мета медикаментів – покращення мікроциркуляції та підвищення венозного тонусу:

• Венотоніки: препарати на основі діосміну, гесперидину, троксерутину.
• Антикоагулянти: для профілактики тромбозів у пацієнтів із глибокою венозною недостатністю.
• Протизапальні засоби: для зменшення набряків та болю.

3. Зміна способу життя

Пацієнтам рекомендується:

• Уникати тривалого стояння або сидіння.
• Займатися фізичною активністю, такою як ходьба, плавання.
• Піднімати ноги у стані спокою, щоб зменшити венозний тиск.

4. Догляд за шкірою

Особливу увагу слід приділяти запобіганню інфекцій:

• Використання зволожувальних кремів для уникнення сухості.
• Лікування трофічних виразок із застосуванням антисептичних пов’язок.

Переваги та обмеження консервативного лікування:

Переваги:

• Безпека та мінімізація ризиків ускладнень.
• Можливість застосування на будь-якій стадії захворювання.
• Доступність та економічна ефективність.

Обмеження:

• Не лікує причину захворювання (рефлюкс або обструкцію).
• Менш ефективне у пізніх стадіях із значними змінами тканин

Прогноз:

Консервативне лікування значно покращує якість життя пацієнтів і запобігає ускладненням. Однак при тяжких формах ХВН або у випадках неефективності терапії слід розглянути можливість хірургічного втручання, такого як ендовенозна лазерна абляція або склеротерапія.

Висновок:

Консервативне лікування хронічної венозної недостатності залишається важливим компонентом комплексного підходу до захворювання. Воно дозволяє ефективно контролювати симптоми, покращувати якість життя пацієнтів і знижувати ризик ускладнень, особливо у початкових стадіях. Для досягнення оптимального результату необхідний індивідуальний підхід до кожного пацієнта.

ДЖЕРЕЛО: The New England Journal of Medicine

На платформі Accemedin багато цікавих заходів! Аби не пропустити їх, підписуйтесь на наші сторінки! Facebook. Telegram. Viber. Instagram.